Богиня Весна

Богиня Весна

Богиня Весна в народних піснях описується в образі дівчини такими ясними й розкішними фарбами, в таких ясних формах, що в кількох віршах народна фантазія намалювала цілу картину весни. У веснянках так описується дівчина Весна. Ішла вода лугом, а коло того лугу була стежка; тією стежкою йшла дівчина; вона вмивалася водицею, втиралася червоною китайкою, повісила червону китайку на морі, посіяла жемчужину на полі, поставила золоті стовпи, а на стовпах помостила для свого милого срібні мости. Дівчина просить: як буде йти до неї милий, щоб замаяла китайка на морі, зацвіла жемчужина в полі, засіяли золоті стовпи, забрязчали срібні мости.[38] Тут ми бачимо цілу картину весни. Вода з річок розливається по лугах; на сході або на заході мають хмари, червоні од весняного проміння сонця; сяє як жемчужина сонце серед неба; на небі блищать золоті стовпи й срібні мости — веселка, білі хмари, стовпи з ясного проміння сонця; в той весняний час гримить і брязчить на срібних хмарах милий Весни — бог Громовик. Про весну народ співає ще в час повертання сонця з зими на літо, на празник Коляди. В колядках народ уже <45> співає про квітки, про ластівок, про зозулю, як на Христове Різдво янголи божим духом ріки облили, як сади зацвіли і розвивалися, як прилетіла ластівка, як зозуля закувала в садочку до схід сонця і шукала, де б собі гніздечко звити; хотіла звити гніздо в лісі на ліщині, та побоялась людей; хотіла звити гніздо над річкою, та побоялась, щоб вода не затопила гніздечка; звила собі гніздо в господаревому саду, щоб рано кувати і будити господаря. В колядках говориться, що вже корови потелилися половими жовторотими бичками, кобили пожеребилися вороними білокопитими золотогривими кониками, вівці покотилися круторогими баранцями та ще й близнятами, рої вже пороїлися.[39] У великодніх чи волочовних колядках на Білій Руси весна описується, як славная пані череватая, що зачерилась на трьох синів: на пашничка, конюшка і земчика. Сини просять у Бога, щоб уродило жито, щоб напаслися коні і нароїлися бджоли.[40] Певно та міфічна черевата пані колись безпосередньо родила жито, траву й виводила роїв; не дурно ж вона рівняється в колядці до виловатої верби, самого плодючого дерева. В декотрих місцях на Україні справляють празник Весни; так у Пінщині найкращу дівчину обвірчують березовим і кленовим гіллєм і водять по селу. Та дівчина зветься «Кущом», а в Полтавщині «Тополею». Празник Весни справляли на Зелені Святки. <46>