411 «Вот как нонишни худые вримяна…»

Вот как нонишни худые вримяна,

Что жена мужа йябманула, правяла!

Йябманула, яво в салдаты йятдала,

Йятдамши мужа, биседу сабрала.

При биседушки стала плакать, гарявать:

— Хто ба, хто ба маму горюшку памог?

Хто ба, хто ба мае серца соукратил?

Хто ба, хто ба маво дружка назад варатил?

Варатися, варатися, мой милой,

Биз тибе, мой друг, пастеля халадна,

Йядеялица пралижала вы нагах,

Вазгаловьецо патанула вы слязах.