6. Економіка
До розпаду СРСР Україна була економічно високорозвиненою республікою, що займала за основними економічними показниками друге місце в країні після РРФСР. Однак її значний потенціал використовувався однобічно: країна вважалася загальносоюзною житницею, вирощуючи зернові для усієї держави, забезпечуючи значні обсяги видобутку вугілля, виробництва металу. І хоча республіка мала багатогалузеву промисловість та сільське господарство, тільки одна п’ята частина обсягу українського виробництва мала завершений вигляд, форму кінцевого продукту, а дві п’ятих його складалися з напівфабрикатів та комплектувальних виробів.
* * *
Економічні реформи в незалежній Україні почалися з лібералізації цін, встановлення економічних зв’язків з іншими країнами, роздержавлення внутрішньої торгівлі, приватизації підприємств, реформування банківської системи, переорієнтації економіки на країни Західної Європи.
* * *
Протягом 1992–2004 років близько 90,5 тисячі підприємств та установ у країні змінили форму власності з державної на комунальну або особисту. За станом на 1 жовтня 2009 року кількість підприємців склала вже близько 1,3 млн осіб. Найбільшу їх кількість зареєстровано в Києві, Дніпропетровську та Донецьку.
* * *
Перебуваючи в складі СРСР, Україна протягом 70 років використовувала радянську грошову одиницю – рубль, яку українці називали карбованцем. Ця назва розповсюдилася на території країни з другої половини ХVIІІ століття. До того часу історія України знала не дуже багато паперових грошей та монет, які можна було б назвати українськими. Це, наприклад, монети київського князя Володимира Ольгердовича (ХІV ст.), а також так звані «севські чехи», що друкувалися для України в 1686–1687 роках. У ХХ столітті в Україні з’явилися паперові гроші під час Першої світової війни, революції та Громадянської війни.
Гроші Махно
* * *
У 1992 році Україна вийшла з рубльової зони та тимчасово ввела проміжну грошову одиницю – купоно-карбованець. В народі її зневажливо називали «фантиком», оскільки в умовах значної інфляції, яка мала місце в перші роки незалежності (в 1993 році інфляція досягла загрозливої цифри у 10256 %), вона мала незначну цінність. Справжню національну валюту – гривню – ввели тільки у 1996 році. Перші партії таких грошей виготовляли на замовлення України фірми у Канаді та Великобританії. Тепер гривню друкують на Банкнотно-монетному дворі в Києві.
* * *
Назва «гривня» дуже давня. Вона походить від золотої чи срібної прикраси у вигляді обруча, яку носили на шиї у Давній Русі. До ХVI століття срібна гривня (злиток) слугувала також грошовою одиницею, яка прирівнювалася до 96 злотників срібла або до відповідної кількості цінного хутра чи іноземних монет. Як паперові гроші гривні з’явилися у 1918 році в часи Української Народної Республіки. Їх було надруковано в Берліні. Більше за все цінувалася при розрахунках сотенна купюра, яку українці лагідно називали «горпинкою». Таку назву вона отримала, ймовірно, через український орнамент, який часто зустрічався на жіночих фартухах, що в народі мали саме таку назву. На цих грошах було зображено тризуб із хрестом.
Сучасна стогривнева купюра
* * *
Водночас із введенням власної грошової одиниці в Україні створювалася і банківська система. До 1991 року країна мала тільки відділення трьох загальносоюзних банків. В перший же рік після проголошення незалежності було створено Національний банк України (НБУ). Сьогодні в Україні діє 185 державних та комерційний банків, 49 з яких мають іноземний капітал. У зв’язку зі світовою економічною кризою діяльність ще 14 банків заморожено, а чотири банки, що закриті на початку 2009 року на санацію, вже відновили свою роботу.
* * *
З переходом на ринкову економіку в Україні з’явилися товарні, сировинні та фондові біржі, біржі праці, ринку акцій та інших цінних паперів. Нині в країні діє 519 таких бірж.
* * *
Починаючи з 2000 року, в країні збільшувався ріст валового внутрішнього продукту (ВВП). Якщо у 2001 році він складав 202,9 мільярда гривень, то у 2008 році рівень ВВП досяг 949,8 мільярда. Але у 2009 році у зв’язку зі світовою економічною кризою ВВП склав 84,4 % від показника попереднього року. На жаль, зменшення приросту валового продукту продовжується і сьогодні.
* * *
Бюджетна політика стала формуватися в Україні ще у ХVIІІ столітті. Відомо, що під час правління гетьмана Данила Апостола (1727–1734) вперше було засновано державну скарбницю і встановлено точний розмір бюджету Гетьманщини, який складав 144 тисячі рублів на рік. Данило Апостол на початку 1728 року також організував перший з’їзд українських купців.
* * *
Протягом перших років незалежності бюджет України формувався за принципом виживання. Поступовий ріст його намітився тільки з 2000 року, коли він склав 49,1 мільярда гривень. У 2008 році бюджет країни сягнув 297,9 мільярда гривень. Однак, починаючи з 2004 року, його дефіцит стає дедалі більш значним.
* * *
Україна підтримує торгові зв’язки з 210 країнами світу. У зовнішній торгівлі, де співвідношення експорту та імпорту служить визначним фактором розвинутості країни, показники 2001 року свідчили про становлення молодої української держави на міжнародній арені: експорт склав 19,8 мільярда доларів, а імпорт – 16,9 мільярда. У січні-жовтні 2009 року це співвідношення різко погіршилося: експорт склав 31,6 мільярда доларів, а імпорт – 35,9 мільярда.
* * *
У 2008 році Україну було прийнято до ВТО.
* * *
Перехід до ринкової економіки довгий час супроводжувався в Україні зростанням безробіття, яке у 2001 році склало 11 % від кількості економічно активного населення. Тільки у 2004 році цей показник вдалося знизити до 3,5 %.
* * *
Однак в умовах світової кризи безробіття знову збільшилося: в першому півріччі 2009 року воно склало 9,9 %. Та ж картина спостерігається і з показниками реальних доходів населення (у другому кварталі 2009 року вони зменшилися на 8,3 % у порівнянні з відповідним періодом 2008 року та реальною заробітною платнею, яка відповідно зменшилася на 1,6 %.
* * *
У цих умовах дедалі більше українців шукають роботу за кордоном. У 2008 році їх кількість склала 4,5 мільйона осіб. Більш за все трудових мігрантів працює нині в Росії (2 млн), Італії (500 тис.), США (близько 500 тис.) та Польщі (450 тис.). Тільки у 2008 році «заробітчани» переслали в Україну своїм рідним 27 мільярдів євро, що складає 8 % від ВВП країни.
* * *
У 2009 році істотно збільшився зовнішній борг України, який склав 100 мільярдів доларів. Для порівняння: у 1995 році, кризовому для економіки молодої країни, він складав тільки 8,8 мільярда доларів.
* * *
Україна має високорозвинену промисловість та сільське господарство. В структурі національного доходу їхня частка складає відповідно 52 та 25 %. Протягом багатьох десятиліть промисловість країни стояла та продовжує стояти «на трьох китах»: паливно-енергетичному комплексі, машинобудівництві та переробці продуктів гірничодобувної індустрії. Однак, незважаючи на високорозвинену паливно-енергетичну базу, залежність України від постачання палива складає 64,5 %, в той час як залежність країн ЄС – в середньому 51 %. Головна проблема полягає у більшій енергоємності українського виробництва: адже на одну одиницю продукції в Україні витрачається у п’ять разів більше енергії, ніж в інших розвинених країнах.
* * *
Нафта та газ видобуваються в Україні давно. За історичними джерелами, населення Прикарпаття збирало нафту з поверхні води в озерах та болотах, очищуючи її примітивними засобами. Використовувалась вона не тільки для освітлення чи як мастило, але і з лікувальними цілями. У фондах Львівського історичного архіву зберігаються документи, які свідчать про те, що вже в ХVI столітті за право видобувати нафту селяни Борислава та Мржаниці мали платити податок – «по два гарнця чистої нафти». Промисловий видобуток та переробка нафти в Галичині почалася у 1771–1772 роках, та ще довгий час мала лише місцеве значення. Лише наприкінці ХІХ століття, з появою на території Західної України залізниці, нафта стала продуктом зовнішнього ринку.
* * *
Природний газ видобували спочатку тільки там, де він з’являвся попутно тільки із нафтою. Нині у країні розроблено чимало газоконденсатних родовищ не тільки в Прикарпатті, але й у східній та південній частині країни (Харківська, Луганська, Сумська області), перспективною є розробка нових родовищ, зокрема Азово-Чорноморського шельфу. Однак власних ресурсів країні поки що не вистачає: вони покривають тільки 24 % від обсягу газу, що споживається, та 12 % нафти. Решту доводиться купувати за кордоном, так само, як і багато продуктів первинної переробки нафти (автомобільний бензин та дизельне паливо), хоча в країні працює шість нафтопереробних заводів.
Сучасне нафтогазовое господарство
* * *
Перший український газопровід Дашава-Львів було побудовано у 1940–1941 роках, а у кінці 1948 року було введено в дію найбільший на той час у Європі магістральний газопровід Дашава-Київ. У 1957 році почав діяти газопровід Шебелинка-Дніпропетровськ-Запоріжжя-Одеса. Одним з останніх газопроводів, який почав діяти уже в незалежній Україні, став газопровід Овідіополь-Білгород-Дністровський.
* * *
Однією з головних стратегічних переваг України є розгорнута газотранспортна система та наявність великих газосховищ. Завдяки цьому вона виступає головним постачальником російського природного газу до країн Європи, перекачуючи щороку близько 97 % експортного обсягу «Газпрому». Однак з появою нових транспортних систем, які будуються в обхід України (газопроводи «Північний потік» та «Південний потік»), обсяг транзиту через територію країни скоротився.
* * *
Однією з базових галузей сучасної економіки України лишається вугільна промисловість. Розвиватися вона почала ще на початку ХVIІІ століття – з дрібного, переважно селянського виробництва. Сільські шахти були досить примітивними, неглибокими, з короткими галереями. Відомо, що перше родовище вугілля у східній частині Донбасу було відкрите у 1721 році кріпосним рудознавцем Григорієм Капустіним. Та тільки після реформи 1861 року там по-справжньому почався промисловий видобуток вугілля, з’явилися місцеві підприємства.
Так працювали гірняки в середині XIX століття
* * *
Сьогодні Донбас – головний вугільновидобувний район країни, де зосереджено близько 92 % кам’яного вугілля (більшість – у Луганській області). Коксове вугілля, яке використовують у чорній металургії, видобувається переважно у Донецькій області. Шахтні видобутки ведуться тут в основному на глибині 1000 та більше метрів, що, на жаль, створює небезпечні умови для роботи шахтарів, зокрема, можливі раптові викиди та вибухи метану.
* * *
Другим за величиною вугільним басейном є Львівсько-Волинський, і хоча його площа невелика, собівартість вугілля тут нижче донбаського. Видобувається в Україні переважно відкритим способом і буре вугілля (Дніпропетровський басейн).
* * *
Основною базою виробництва електроенергії в Україні є теплові електростанції, більшість з яких побудовані ще в середині минулого століття і тому на цей час є неекономічними. Перші кроки для розвитку електроенергетики в країні було зроблено ще на початку ХХ століття в селі Соколець на Вінничині. Тут було споруджено одну з перших невеликих ГЕС, турбіна якої потужністю 20 кВт була призначена для освітлення маєтку, парку та дороги до місцевої церкви. В 1905 році інженери С.П. Максимов та Г.О. Графтіо розробили схему силового (енергетичного) використання ріки Дніпро у районі Запоріжжя потужністю 128 тисяч кінських сил.
* * *
Гребля та силова станція Дніпрогесу, яка побудована у 1927–1932 роках у Запоріжжі, і сьогодні лишається однією з найпотужніших енергетичних споруд країни. Її довжина складає 760 м, а висота – 60 м, бетонну дугу греблі підтримують 49 балок-биків. Довжина шлюзової камери сягає 300 м, ширина – 18 м, перепад води становить 40 м.
* * *
Сьогодні в країні діє також чимало гідроелектростанцій, чотири атомні електростанції, ще дві – Кримська та Чорнобильська (після аварії на ній у 1986 році) – законсервовані. В 2009 році здано в експлуатацію перший гідроагрегат Дністровської гідроакумулювальної електростанції, яка має стати найбільшою в Європі.
Атомна електростанція в Рівному
* * *
Висока електрооснащеність дозволяє Україні експортувати електроенергію до інших країн. Однак головною енергетичною проблемою країни сьогодні лишається незначне використання відновлюваних джерел отримання електроенергії, так званої чистої енергії – енергії вітру та сонця. Поки що у цьому відношенні лідирує Вінницька область, де вітряні установки працюють на 19 промислових підприємствах.
* * *
Україна має потужну металургійну індустрію. Виробництво заліза та металевих виробів почалося в країні давно, та здійснювалося у незначних обсягах, в основному ремісниками та кустарями. Перший ливарний завод побудовано в 1799 році в районі Луганська, а уже в середині ХІХ століття в Україні діяло 62 залізорудних підприємства, в тому числі старий металургійний завод Юза в Донбасі (1872), трохи пізніше запрацювали Лисичанський доменний завод, Дніпропетровський чавуноливарний, залізоробний та сталеплавильний, Дружківський чавуно- та сталеплавильний.
* * *
Сьогодні завдяки роботі металургійних підприємств («Криворіжсталь», «Дніпроспецсталь», «Азовсталь», Нижньодніпровський трубопрокатний завод) країна входить до десятки найбільших в світі виробників чавуну, сталі та прокату. Продукція чорної металургії складає майже половину експорту важкої промисловості.
* * *
Представлена в Україні і кольорова металургія, зокрема виробництво титану, магнію, алюмінію, цинку та ртуті. Головні підприємства цієї галузі розташовані в Донецько-Придніпровському районі: Константинопольський цинковий завод, Артемівський завод обробки кольорових металів, алюмінієвий та магнієвий заводи Запоріжжя відомі далеко за межами України. А Миколаївський глиноземний завод вважається найбільшим з аналогічних підприємств Європи.
* * *
Мужиївський золоторудник на Закарпатті є першим в Україні золоторудним підприємством. Видобуток золота в цих місцях вівся здавна: спочатку кельтами та римлянами, потім турками. Сьогодні запаси золота Мужиївського родовища становить 41,8 тонни. З однієї тонни сировини отримують майже 6 грамів золота вищої 999,9 проби.
* * *
Одним з найважливіших у складі промисловості України залишається машинобудівний комплекс. Його підприємства розташовані практично в кожному районі країни. Українські машинобудівники випускають широкий спектр продукції: тепловози, вантажні та легкові автомобілі, трактори, металургійне та енергетичне обладнання, морські човни, різноманітні верстати та прилади, літаки та космічну техніку. Провідними машинобудівними центрами країни вважаються Харків, Луганськ, Запоріжжя, Миколаїв, Львів, Одеса, Кременчук, Горлівка, Краматорськ.
* * *
Однією з найбільш перспективних є авіаційна промисловість. Українські конструкторські бюро АНТК ім. Антонова в Києві та «Прогрес» ім. Івченка у Запоріжжі. Харківський та Київський авіазаводи мають чудову репутацію в усьому світі. Ними створено чимало унікальних крилатих машин, що не мають аналогів у світі: комфортабельні реактивні пасажирські літаки Ан-10, Ан- 148, Ан-74ТК-300, транспортні літаки Ан-225(«Мрія») і Ан-124 («Руслан»), літак полярної авіації Ан-74.
* * *
Досить показові у цьому відношенні приклади з «трудової біографії» Ан-225 «Мрія». В березні 1989 року «Мрія», вступивши у суперництво з американським «Боїнгом 747–400», що підняв рекордну злітну вагу на 408,5 тонни, перекрила це досягнення одразу на 104 тонни. А усього українським літаком було встановлено 110 світових рекордів. Третього травня 1989 року він стартував з аеродрому «Байконур», несучи на спині повітряно-космічний човен «Буран». Цей політ став світовою сенсацією на аерокосмічному салоні у Ле-Бурже. Після нього «Мрією» захоплювалися у Ванкувері, Празі, Фарнборо, Оклахома-Сіті, Сіетлі, Монреалі, Дубаї, Сингапурі та Лас-Веґасі. Вона завоювала ринок авіаперевезень надважких великогабаритних вантажів.
* * *
Україна входить до п’ятірки країн-лідерів космічних послуг та технологій. Головним підприємством цієї галузі є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську. Українські спеціалісти створили космічні апарати «Січ-1», «Океан-0», «АУОС», ракети-носії «Зеніт», «Дніпро», «Циклон» та «Мікрон».
* * *
19 листопада 1997 року у складі міжнародного екіпажу на борту американського космічного човна «Колумбія» на навколоземну орбіту вперше вийшов громадянин незалежної України Леонід Каденюк.
* * *
Ще однією важливою галуззю української промисловості є радіоелектроніка. Серед продукції, що випускається українськими підприємствами – системи супутникового та радіорелейного зв’язку, кольорові кінескопи, телевізори, монітори радіолокаційних станцій та персональних комп’ютерів, серверів, які відповідають світовим стандартам. Не здають своїх позицій українці і в області робототехніки. В 2009 році на Міжнародній олімпіаді з робототехніки, проведеній у Південній Кореї, українські спеціалісти посіли почесне шосте місце.
* * *
Україна – велика транспортна держава. Найбільший обсяг транспортних перевезень припадає в ній на шість залізниць – Донецьку, Львівську, Одеську, Придніпровську, Південно-Західну та Південну. Загальна довжина залізничних колій становить 22 473 км. Залізнична мережа охоплює 126 великих міст та 1684 станції. За щільністю залізничної мережі країна посідає перше місце у СНД. Вона постійно оновлюється та модернізується. Так, влітку 2012 року почали курсувати швидкісні поезди системи «Євросіті» Київ-Львів, Київ-Харків, Київ-Донецьк, Донецьк-Харків. Вони можуть розвивати швидкість до 140 км на годину (в середньому) та проходити відстань у 600 км за 4,5 години.
Залізниця у Карпатах
Шосе
* * *
Ще більшою є загальна довжина автодоріг України – 169 491 км.
* * *
Повітряні перевезення в Україні здійснюються 20 державними та 45 комерційними авіакомпаніями. У країні діє 18 аеропортів, найбільшим з яких є Бориспіль. В 1992 році Україну було прийнято до міжнародної організації громадянської авіації.
* * *
Завдяки впровадженню новітніх технологій зв’язку Україна активно входить до світового інформаційного простору. Найбільше розповсюдження має поштове сполучення, яке охоплює усі куточки країни: на 10 тисяч жителів в Україні припадає більше трьох відділень зв’язку, що перевищує цей показник навіть у таких високорозвинених країнах, як Франція (2,9) та Німеччина (2,8).
* * *
Поштове сполучення має в Україні дуже давні традиції. Перша писемна згадка про вісника-поштаря датується ще 885 роком: він доставляв письмові повідомлення київського князя Олега. В Х-ХІ століттях обмін повідомленнями між князівствами Київської Русі став звичайною справою. Роль поштарів виконували уже спеціально підготовані гінці. Термін «пошта» для системи поштових сполучень стали використовувати з 1667 року. На початку ХVIІІ століття в країні відкрилися перші поштові контори, а в середині ХІХ століття увійшли в обіг поштові марки. Саме з Україною пов’язаний перший поштовий переліт, який відбувся у 1918 році за маршрутом Відень-Краків-Львів-Київ.
* * *
Сьогодні у країні активно користуються багатьма видами телекомунікаційних послуг, в тому числі мобільним зв’язком, абонентами якого є більшість українців. Завдяки запуску в 2003 році українського супутника зв’язку було створено необхідні умови для більш широкого користування Інтернетом та каналами супутникового телебачення.
* * *
Однією з експортних статей в бюджеті України є продукція її харчової промисловості. На ринках США, Канади, Ізраїлю і навіть Австралії дедалі частіше з’являються українські цукор, олія, кондитерські та лікеро-горілчані вироби. Та й чи може бути інакше? Адже Україна, як правило, постачає на зовнішній ринок екологічно чисті продукти, які так високо цінуються за кордоном.
* * *
Україна здавна вважалася справжнім раєм для землеробів. Ще в часи Київської Русі тут вирощували жито, пшеницю, просо, гречку, ячмінь, овес. Нині пшениця – один з головних продуктів експорту країни, яка займає шосте місце у світі за її виробництвом. Рекордним був її врожай у 2008 році – він склав 50 мільйонів тонн!
Жнива
* * *
Серед бобових культур в українців завжди були дуже популярні горох та квасоля, а з овочевих – цибуля, часник, капуста, морква, огірки, гарбуз, редька і, звісно ж, буряк, валовий збір якого в середньому щорічно складає 15 мільйонів тонн. Найбільшими постачальниками цієї цукрової культури є Вінницька та Кіровоградська області.
* * *
Пізніше до улюблених овочевих культур українців приєдналася і картопля. Вперше її завезли на Запорозьку Січ козаки як один з трофеїв, здобутих у військових походах. Користуватися плодами картоплі вони ще не вміли. Під час участі у війні з Пруссією в 1757 році багато козаків навіть захворіло через неправильне вживання картоплі (бульби їли у сирому вигляді або з бадиллям). У 1805 році картоплю почали вирощувати у Харківській губернії як місцеву овочеву культуру. За короткий час популярність її так виросла, що сьогодні вона вважається у країні «другим хлібом».
* * *
Вирощуванням баштанних культур українці займаються з ХVI століття. Першими вони почали культивувати кавуни. Цьому сприяли природно-кліматичні умови південних районів країни. Особливу славу отримали херсонські кавуни, які відправляли навіть на іноземні ринки.
* * *
Ще один «фаворит» сільського господарства України – соняшник – потрапив до країни з Росії тільки у ХVIІІ столітті. Невдовзі його стали вирощувати скрізь, а на початку ХІХ століття з його насіння почали виробляти олію. В Європі цей звичай чомусь не отримав розповсюдження, завдяки чому соняшникова олія з України стала предметом експорту. Щорічний валовий збір насіння соняшнику становить в середньому 2,3 мільйона тонн.
* * *
Серед головних технічних культур, що вирощуються в Україні, довгий час панували льон-довгунець та хміль. Лідирує в цьому виробництві Житомирська область, яка дає 75 % українського хмелю та 30 % льону-довгунця. Так що саме аграрії Житомирщини забезпечують дивовижний смак українського пива.
* * *
Останнім часом у країні з’явилися великі плантації рапсу, який слугує сировиною для біопалива та залюбки закуповується зарубіжними країнами.
* * *
Українська земля завжди була вкрита садами. Здавна тут вирощувалися яблука, груші, сливи, смородина, малина і полуниці. Та найулюбленішим плодовим деревом українців була і лишається вишня. Різноманітні українські фрукти завжди високо цінувалися на сільськогосподарських ярмарках. Одних тільки яблук у країні нараховувалося близько тисячі сортів, а найвідоміші з них – фунтівка, антонівка, апорт, книш – були дуже великими: до 500 г важило одне яблуко! Славилася Україна і своїми грушами. А сухофрукти (в тому числі і сушену вишню) до революції вивозили до Москви цілими возами. Парадоксально, але факт: у сьогоднішній Україні груші та вишні коштують дорожче заморських апельсинів та бананів! Утім, ситуація не зовсім безнадійна. Хоча кількість сортів суттєво скоротилася, зате в українських садах надовго «прописалися» невидані тут раніше персики, алича, значно збільшилися площі виноградників.
* * *
Починаючи з ХІХ століття основною галуззю українського тваринництва було розведення м’ясомолочних порід корів – покращеної червоної степової, карлівської та черкаської. Широко були розповсюджені також молочні породи: швейцарська, голландська, холмогорська та ярославська.
* * *
Та з давніх-давен і понині візитівкою тваринництва в Україні вважається свинарство. Довгий час у господарствах розводили місцеві чорно-бурі породи свиней, і тільки у ХІХ столітті завдяки схрещуванню їх з білими англійськими свинями з’явилися покращені степові породи. В південних районах та Подніпров’ї після спаду весняної повені свиней на усе літо відпускали у плавні, де вони і харчувалися, а у лісовій зоні відгодовували їх жолудями. Свинарство в Україні було переважно спрямоване на виробництво сала.
* * *
Ще однією традиційною галуззю українського тваринництва завжди було вівчарство. І у Карпатах, і на Полтавщині завжди можна було побачити величезні (до 1200 голів) отари овець – найчастіше решетилівської або сокільської породи. Майже два століття тому почали розводити тонкорунних та каракульських овець. Нині в карпатських селах тримають 1,8 мільйона овець та кіз.
* * *
Ще зі скіфських часів на території степової України було відоме конярство. Найвідоміша із порід, що розводилися, так і називається – українська степова. А у Карпатах досі збереглися низькорослі гуцульські коні, невибагливі та витривалі.
* * *
Жоден сільський двір в Україні не обходиться без домашньої птиці. Особливо її вирощуванням славилася Чернігівщина. Сьогодні українське птахівництво є наймеханізованішою та найавтоматизованішою галуззю тваринництва. Останнім часом у ній з’явився новий напрям – вирощування птиці, яка не вважалася домашньою. Так, на Харківщині працює господарство, де розводять страусів, а неподалік від кримського містечка Білогірськ знаходиться єдине у країні підприємство з вирощування фазанів.