5. Географія та природа
Україна, що знаходиться на півдні Східної Європи, є однією з найбільших європейських країн. За своєю територією (603,7 тис. км2) вона більша за Францію (551,6 тис. км2), поступаючись тільки європейській частині Росії. Щоб перетнути її з заходу на схід, треба подолати 1300 км, а з півночі на південь – 900 км.
* * *
Саме в Україні, неподалік від міста Рахів Львівської області, знаходиться географічний центр Європи.
* * *
А от у селі Добровеличівка Кіровоградської області встановлено не менш цікавий пам’ятний знак – «Центр України».
* * *
Крайніми точками української території є: на півночі с. Петрівка Чернігівської області, на півдні – мис Сарич в Автономній Республіці Крим, на заході – місто Чоп Закарпатської області, на сході – с. Червона Зірка Луганської області.
* * *
У Списку всесвітньої культурної спадщини людства ЮНЕСКО містяться і об’єкти, що знаходяться в Україні. Серед них пункти на так званій «дузі Струве» – меридіані, за допомогою якого вперше визначили точні розміри та параметри Землі. Ця дуга проходить від Північного Льодовитого океану до Чорного моря і складається з 265 пунктів. Перша точка уявної лінії знаходиться в Норвегії, кінцева – в Одеській області (в районі міста Ізмаїла). В Україні позначено кілька таких точок, три з них – у Хмельницькій області.
* * *
Україна розташована на широті Франції, північної частини США та південних районів Канади.
* * *
Суттєвою рисою географії України є відсутність природних бар’єрів: за винятком Карпатських гір на заході та невеликого Кримського хребта на півдні, 95 % території України – це рівнина, яка в середньому підіймається над рівнем моря на 175 м. Єдиним внутрішнім кордоном, що розділяє її на лівобережну та правобережну частини, є Дніпро – третя за довжиною ріка у Європі. Майже половина її довжини (981 км) припадає саме на територію України.
* * *
Ріка Дніпро у різні періоди і у різних народів називалася по-різному. Стародавні греки величали її Борисфеном (тобто такою, що тече з півночі), у доскіфський період вона мала одразу три назви – Варос, Славута та Данапрос (від останнього зрештою пішла сучасна назва), у скандинавських сагах вона іменувалася Водою Вандів, а у половців – Узом.
Дніпро у Києві
* * *
Друга за довжиною ріка Європи – Дунай, хоча і тече територією України усього 174 км, та на цьому невеликому проміжку створює чимало мальовничих проток, озерець та стариць – так звані Дунайські плавні, дуже багаті рибою та водоплавною птицею.
* * *
Ще один подарунок Дунаю – місто Вилково в Одеській області. Воно, як і славетна Венеція, майже повністю розташоване на воді.
Вулиці Вилкова
* * *
Найбільша кількість річок довжиною більше 10 км – 334 – протікає територією Донецької області. Найменше їх у Криму, де багато водних артерій влітку міліє та пересихає. Єдиною великою рікою півострова є Салгир, води якого використовують для потреб населення та зрошування.
* * *
Окрім рік, значну частину водних запасів України становлять три тисячі озер, 80 водосховищ та 20 тисяч ставків.
* * *
Волинське Полісся – український озерний край. Тут знаходиться 220 озер. Найбільш відомі серед них близько 30 водойм, що входять до системи Шацьких озер, які займають площу у 70 км2. Найбільшим та найгарнішим з них є Свитязь (його площа 26 км2, довжина до 9 км, глибина до 60 м). Воно вирізняється не тільки високою прозорістю (до 8 м), але і цілющими властивостями, зумовленими наявністю у воді срібла та гліцерину. Люди здавна помічали, що промиті його водою рани швидко заживали, а шкіра після купання в озері ставала пружною. Недаремно воду зі Свитязя у ХІХ столітті возили до Варшави – місцеві красуні приймали ванни з цієї води. Цікаво, що дно озера складається з вапнякових порід, розчинних у воді! Чому ж за довгий час свого існування воно не всоталося у землю? Виявляється, його постійно наповнюють напірні підземні води.
Озеро Свитязь
* * *
Дивовижним цілющим ефектом відзначаються солоні озера у селищі Солотвино Закарпатської області. На думку спеціалістів, за своїми лікувальними властивостями вони не поступаються всесвітньо відомому Мертвому морю. Найбільшим із них є озеро Кунигунда, площа поверхні якого складає 800 м2. Воно містить ропу та сульфідні грязі. Вода озера здатна викликати відчуття невагомості під час занурення. Окрім озер, в Солотвино не менш відомі соляні шахти, процедури у яких допомагають вилікуватися від астми, туберкульозу та інших захворювань дихальних шляхів.
* * *
Вище села Липовець Закарпатської області на південно-східному схилі масиву Тупій на висоті 700 м над рівнем моря є озеро вулканічного походження – Липовецьке, завдовжки 45 м та завширшки 43 м. Місцеві жителі вірять, що воно бездонне, оскільки досі нікому не пощастило виміряти його глибину. Воно заповнює круглу западину – бічний кратер вулкана Клобук.
* * *
«Морським оком» називають українці озеро Синевир – одне з найбільших та найкрасивіших у Карпатах. Справді, якщо поглянути на нього з висоти пташиного польоту, зору відкриється незабутнє видовище: яскраво-синя водна гладінь, оточена зеленню густих лісів з маленьким острівцем посередині, дійсно дуже нагадує людське око. Площа його складає близько 5 га, а глибина – 8 м, хоча є в ньому і більш глибокі місця – до 22 м. Синевир виник більше 10 тисяч років тому в результаті сходження льодовика. Його природні багатства просто вражають: хоча в озері живе тільки два види риб – форель та гольян, та кількість їхніх мальків фантастична. А ще ледь не щохвилини вода в Синевирі змінює свій колір – від ніжно-блакитного до яскраво-синього. Її температура рідко підіймається вище +11 °C.
* * *
Не меншими рибними запасами відоме озеро Ялпуг в Одеській області – друга за розміром природна водойма Європи (довжина 39 км, ширина 5 км, глибина до 6 м). Та на відміну від Синевиру, тут водиться більше 40 видів риб та раків. А ще озеро багате сірководневими грязями, які мають цілющі властивості. З Ялпугом пов’язана легенда, за якою на його берегах, їдучи з Кишинева до Одеси, побував геніальний російський поет О.С. Пушкін і навіть посадив тут молодий дубок.
* * *
Справжнім дивом є невеличке озеро (воно так і називається Озерце), що знаходиться поблизу старовинного міста Оконська Волинської області. У самому його центрі б’ють два потужні джерела, викидаючи догори шматочки крейди. Щосекунди вони виштовхують нагору близько 200 л приємної на смак води. Озеро ніколи не замерзає, а температура води в ньому лишається незмінною впродовж року, становлячи +9 °C. У великі морози над його поверхнею клубочиться пара. Про озеро ходить багато легенд. Кажуть, що колись тут відпочивав та пив озерну воду Б. Хмельницький.
* * *
Штучне море – Кременчуцьке водосховище – було утворене біля міста Світловодська Кіровоградської області в 1956–1961 роках. Над його створенням працювало 40 тисяч людей. Довжина водосховища становить 149 км, а ширина та глибина – 28 метрів. Сьогодні це найбільше штучне море в Україні і одне з найбільших у Європі. Щоб створити його, гідрологам довелося затопити частину заселеної території, переселивши мешканців містечка Новогеоргіївська у Світловодськ.
* * *
На деяких гірських річках країни є мальовничі водоспади. Найбільшим в Українських Карпатах є водоспад Шипіт на річці Пилипець у с. Подобовець Закарпатської області. А розташований на схилах гори Товстий Верх (819 м) Нирецький водоспад хоча і поступається йому за величиною, але вражає своїм дивовижним виглядом. Він розділений на два потоки, між якими виступає андезитова скеля. В ній вода вимила п’ять заглибин, які місцеві жителі називають «глечиками».
* * *
Івано-Франківщина славиться одразу кількома водоспадами – Гуком (біля Косова), Пробієм (на території Яремчі), Лужківським, Манявським та Дзембринським. Якщо висота Гука становить усього 2,5 м, а ширина русла – близько 5 м, то вода Пробія падає з 84 м. По-своєму унікальний Лужківський водоспад, який ніби ховається у лісових хащах. Вочевидь, саме тому температура води в ньому навіть влітку не перевищує +12 °C. Він мальовничо спадає з 14-метрової скелі суцільним потоком.
* * *
А у Кримських горах з гірських схилів спадають відомі водоспади Учан-Су (в перекладі з тюркської «вода, що летить») висотою 90 м та Джур-Джур (у перекладі з тюркської – «той, що дзюрчить»). Цей водоспад поетично називають «Срібними струменями», потік води падає з 15-метрової висоти.
Водоспади Учан-Су та Джур-Джур
* * *
Є дивовижні за красою водоспади і на Тернопільщині – Джуринський (висотою 16 м) та каскад з п’ятнадцяти Русилівських водоспадів висотою від 8 до 13 м.
* * *
У Закарпатській області знаходяться два великі болота – Глуханя та Замшатка. Особливо цікаве болото Глуханя – воно має сферичну поверхню. В його торфах «закодовано» літопис природи краю.
* * *
У верхів’ях ріки Інгулець (Кіровоградська область) є Чорне болото – єдине в Україні, що має майже суцільну «ковдру» з моху роду сфагнум.
* * *
На території України знаходиться більше 500 джерел мінеральних вод, на базі яких діє 50 курортів. Далеко за межами країни відомі такі води, як «Миргородська», «Свалява», «Поляна квасова», «Луганська», «Моршинська», «Нафтуся», «Новозбручанська» та інші.
* * *
Синяцьке цілюще джерело у Закарпатті вперше згадується в історичних документах у ХVIІІ столітті. У 1836 році граф Шенборн побудував біля нього комфортабельну купальню, а за два роки – душове відділення. Сьогодні це один з провідних курортів України, де лікують захворювання опорно-рухового апарату, кістково-м’язової та нервової систем.
* * *
Лікувальні властивості мають також вода та грязі деяких українських лиманів. Зокрема, солона вода та грязі є основним багатством Куяльницького лиману в Одесі, який цілком обґрунтовано називають українським Мертвим морем.
* * *
Курортна справа в Криму вперше стала розвиватися в Гурзуфі. Нині на місці першого кримського курорту знаходиться Міжнародний дитячий центр «Артек», відкритий 1925 року.
* * *
Особливо славиться грязьовий курорт Саки в Криму, заснований більше 150 років тому. Окрім лікувальних грязей, тут можна також приймати радонові ванни.
* * *
Цінні мінеральні радонові ванни та унікальні торф’яні грязі використовуються для лікування хворих і в санаторіях м. Хмельника Вінницької області.
* * *
Бальнеологічний курорт Трускавець у Львівській області, створений ще у 1827 році, відомий перш за все своєю мінеральною водою «Нафтуся» та використанням озокериту – гірського воску.
* * *
У Рівненській області в урочищах Вал, Лиха Служба та Майдан б’є кілька радонових джерел. Цю воду використовують для лікування хворих з проблемами опорно-рухового апарату.
* * *
Місто Яремча в Івано-Франківській області ще з ХІХ століття було відоме як кліматологічний курорт. Нині тут є більше 40 туристично-рекреаційних закладів та санаторіїв, більше 50 об’єктів зеленого туризму.
* * *
Характерною особливістю Чорного моря, яке омиває південне узбережжя України, є те, що на глибині 150–100 метрів його вода майже повністю позбавлена кисню. Ця глибоководна частина моря, що складає 87 % його об’єму, насичена сірководнем. В ній немає нічого живого, окрім бактерій, які можуть існувати без кисню.
Південний берег Криму, Ласпі
* * *
У мілководній північно-західній частині Чорного моря зосереджені найбільші у світі колонії червоних водоростей – філостери. З них виготовляють агар-агар, речовину, яка використовується у кондитерському виробництві.
* * *
Керченська протока, якою Чорне море поєднується з Азовським, вважається однією з найбільш мілководних у світі. Глибина її судноплавної частини складає від 5 до 15 м.
* * *
Мілководдя та невеликі розміри Азовського моря, площа якого складає всього 39,1 тис. км2, сприяє швидкому прогріванню та охолодженню в ньому води. Влітку вона може прогріватися аж до 28–31 °C! Взимку ж море вкривається кригою біля берегів, а при сильних морозах може повністю замерзнути.
* * *
Україна досить велика, аби на її території могли «поміститися» кілька природних зон. Усього їх три: зона змішаних лісів, лісостеп та степ. Карпатські та Кримські гори є зонами висотної поясності.
* * *
Зустрічаються в Україні і рідкісні ландшафти, до яких можна віднести Нижньодніпровські піски з дюнами висотою 8-15 м, які тягнуться на 140 км. Ця мініатюрна «українська пустеля» знаходиться у Херсонській області.
* * *
Найвищою горою країни є Говерла (2061 м). Сходження на неї починається з Ворохти – одного з популярних спортивно-туристичних центрів Івано-Франківщини.
* * *
Хоча на території України немає високих гірських масивів, в деяких регіонах, зокрема на Поділлі, є чимало вапнякових скель, що утворюють дивовижні за красою ландшафти. Це так звані подільські товтри – невисокі пасма з вапняку, які являють собою залишки коралових рифів давнього тропічного Сарматського моря, що відступило під час утворення Карпатських гір. Ці унікальні гірські утворення включені до заповідника Медобори (Тернопільська область). В товтрах є чимало дивовижних печер: печера Довбуша біля міста Збараж, печера Кармелюка неподалік від Кам’янець-Подільського.
* * *
Не менш відомі і карстові печери Криму: Кизил-коба – одна з найбільших у Європі, Еміне-баїр-хосар та Мармурова, в якій можна побачити натічні завіси, кам’яні водоспади, каскади мікроозер і навіть… нерукотворні скульптури – Слоненяти, Мамонта, Господаря печери, Царівни-жабки та Діда Мороза. За багатством рельєфів, а також благоустроєм та обслуговуванням екскурсантів Мармурова печера належить до п’яти найвідоміших місць туризму в Європі.
Мармурова печера
* * *
Єдиною великою гіпсовою печерою, розташованою у рівнинній частині України, є Оптимістична на Тернопільщині, відкрита у 1966 році. Її внесено до книги рекордів Гіннеса як найдовшу у світі гіпсову печеру і другу за величиною серед вапнякових. Оптимістична має складну, у деяких місцях триярусну будову. Поки що досліджено тільки 160 км її лабіринту, де знайдено кілька підземних озер.
* * *
Ще одна тернопільська гіпсова печера – Вертеба, хоча і значно поступається розмірами Оптимістичній (8 км), є найбільш дослідженою: її вивчення почалося ще у 1876 році. Нині у Вертебі розташовано музей трипільської культури.
* * *
Найкрасивішою печерою Поділля вважається Джуринська, та в народі її частіше називають Поросячкою. Звідки взялася ця назва стає зрозумілим після того, як, вийшовши з неї, туристи починають чистити одяг.
* * *
Є на Поділлі і єдина печера, що містить підземні озера. Вона так і називається – Голубі Озера. Довжина її ходів, вивчених на сьогодні, складає 220 км.
* * *
Справжньою Меккою для українських та зарубіжних спелеологів є Чернівецька область. Адже тут більше 100 печер! Найбільшою з них є Попелюшка (90,2 км). Її внутрішнє «оздоблення» не має аналогів у Європі: численні підводні озера, глибокі каньйони та криниці, а також галереї, які створюють справжній триповерховий лабіринт.
* * *
Ще одна чернівецька печера – Буковинка – відома тим, що у ній було знайдено рештки плейстоценових тварин: печерного ведмедя, волохатого носорога, печерної гієни тощо.
* * *
На території Угольського масиву в Закарпатті відомо близько 30 карстових порожнин та печер. Входи до них знаходяться доволі високо – 100–300 м над рівнем долини. Найвідомішою є печера Молочний Камінь, в якій було знайдено стоянку древньої людини часів пізнього палеоліту. А ось розташована неподалік природна арка Кам’яний міст була місцем язичницького капища. Ще одна печера – Дружба (Романія) – є найбільшою в Карпатах. Її глибина складає 46 м, а загальна довжина 900 м. У цій печері є кілька залів з дивовижними натіками – сталактитами довжиною до 1,5 м та рідкісними геліктитами.
* * *
На межі Хмельницької та Чернівецької областей підіймаються вапнякові скелі висотою 20–30 метрів. Їх називають стовпами. Між ними знаходиться дивовижний масив у вигляді кам’яної голови велетня висотою 16 м. За легендою, в цьому місці берег Дністра було розколото надлюдською силою богатиря, який бився з кочівниками, доки не скам’янів. Місцеві жителі стверджують, що саме цей витвір природи було оспівано О.С. Пушкіним у поемі «Руслан та Людмила». Про існування кам’яної голови він дізнався під час перебування у засланні в Бессарабії і досить детально змалював її характерні риси у поемі.
* * *
Цікаві гранітні скелі розташовані на острові Хортиця. За свою незвичайну форму вони отримали персональні назви: Два Брати, або Близнюки, Диван, або Крісло Катерини (за легендою тут начебто відпочивала імператриця під час своєї подорожі у 1787 році до Херсона), Два Стоги, Запорозька Миска. Є подібні гранітні утворення і в Житомирській області: скелі Баранячі Лоби, Ольжині Купальні (за легендою, пов’язані із перебуванням у цих місцях княгині Ольги), Казани Велетнів, Чотири Брати та інші.
* * *
Біля села Усть-Путила Чернівецької області височіє скеля, названа Кам’яною Багачкою. З нею пов’язана старовинна легенда, за якою колись усіма багатствами цього краю володіла жадібна поміщиця. Одного разу голодна удовиця попросила у неї шматок хліба. Зла багачка жбурнула їй камінь. «Щоб ти сама скам’яніла!» – гнівно крикнула їй удова, і на очах у людей багачка перетворилася на скелю та застигла на березі річки.
* * *
Неподалік від містечка Вижниця Чернівецької області знаходяться незвичайні скелі, які називають Скелями Витягнутого Каменя. Розповідають, що горці, які жили тут колись давно, нагрівали у казанках воду та виливали її на каміння. Окріп розмивав піщані породи, і в результаті на гірському схилі утворилися «видовжені» проходи-печери. А серед буйного лісу підіймається громаддя 40-метрових скелястих зубців, одним з яких є Арка Соколиного Ока – рідкісна форма карсту у піщаниках.
* * *
Дивовижне видовище відкривається перед відвідувачами Невицького замку, розташованого в долині ріки Уж. Неподалік від замку з однієї з Ворочиських скель, що нависають над рікою, виріс бутон Кам’яної Квітки. Він утворився з вулканічної лави, яка швидко застигла від зіткнення з водою. А поряд із Замковою горою стоїть стовп вулканічного туфу висотою близько 10 м, на вершині якого росте дерево.
* * *
Поблизу с. Підгірне Закарпатської області є так звана Зачарована долина. Це межигір’я, на якому в результаті водно-повітряної ерозії з кварцитів виникли оригінальні кам’яні утворення висотою до 100 м. Деякі з них отримали народні назви: Кам’яна Ялина, Кам’яний Верблюд, Руїни Замку і т. д.
* * *
Унікальне природне явище можна побачити біля с. Білокузьминівка Донецької області. Це біла крейдяна скеля висотою кілька десятків метрів. Вона складається з крейди, що утворилася на дні морського басейну, який існував тут 70–90 мільйонів років тому.
* * *
Справжнім геологічним феноменом є Словечансько-Овруцький кряж, який називають поліським дивом. Його скелі тягнуться зі сходу на захід на відстань 50 км. Овруцький кряж в мініатюрі нагадує славетний Йєллоустонський національний парк у штаті Каліфорнія (США).
* * *
Неподалік від с. Бубнище Івано-Франківської області на висоті 668 м над рівнем моря знаходиться дивовижний природний скельний масив, який отримав свою назву на честь легендарного отамана опришків Олекси Довбуша. Скелі Довбуша складаються з піщаників, які утворилися більше 70 мільйонів років тому на дні теплого моря. Цей кам’яний лабіринт шириною 200 м та висотою до 80 м тягнеться зі сходу на захід майже на кілометр.
* * *
У с. Литячі Тернопільської області на березі Дністра є травертинові скелі та гроти, що утворилися із скам’янілого моху. Тут же росте єдиний у своєму роді дуб гостропірамідальної форми. Ще одна травертинова скеля довжиною близько 130 метрів та висотою до 20 м утворилася на березі ріки Стрипи біля сусіднього з Литячами с. Рукомиш. В ній знаходиться невелика печерна церква Св. Онуфрія.
* * *
Урицькі скелі на Львівщині – воістину неповторний витвір природи. Вони складаються з дев’яти груп, які тягнуться грядою уздовж долини. Найбільші з них укриті численними загадковими позначками та знаками-петрогліфами, які збереглися з І тисячоліття до н. е., коли на Урицьких скелях існувало фракійське святилище. На скелі Камінь учені знайшли 270 петрогліфів, більшість з яких – це символи бога Сонця.
* * *
Великий каньйон Криму – один із найбільших в Європі. Його довжина складає 3 км, а найвужче місце – 3 м.
Великий Каньйон у Криму
* * *
На території Криму знаходиться Активський каньйон, утворений течією ріки Мертвовод, – природний комплекс лісової екосистеми, об’єднаний з комплексом скель та гранітних валунів. Він розміщується на одній з найдавніших ділянок суші Євразії. Ця місцевість не занурювалася у воду протягом 60 мільйонів років.
* * *
У західній частині Південного берега Криму і досі відбувається дивовижне явище: близько 50 так званих гір-відторженців різної висоти, утворених головним чином з рифових мармуроподібних вапняків, продовжують повільно рухатися у бік Чорного моря. Такі гори, як Кішка, Генуезькі скелі, миси Ай-Тодор і Мартьян, уже досягли берега; інші – скелі Ласпі, гори Біюк-Ісар, Суничний гребінь, Ай-Нікола, Парагільмен – зупинились посередині спуску.
* * *
Ще одне свідчення величезної сили природи можна побачити в Криму, в районі с. Оповзневого. Це Кучук-Койський кам’яний потік. Величезне скупчення вапнякових блоків утворилося тут у результаті великого зсуву, що відбувся 10 лютого 1786 року. Тоді на поверхні землі раптово утворилися тріщини та порожнечі, які поглинули ріку. Потім уся місцевість зі страшенним тріскотом та гуркотом обвалилася, і на її місці виникла прірва глибиною 40 м. Обвалення тривало до 28 лютого. При цьому тиск порід був такий сильний, що смуга землі, яка лежала нижче, сповзла до моря, за рахунок чого берег став ширшим майже на 100 м.
* * *
Мальовничим куточком Кримського півострова є гряда КараДаг, що означає в перекладі з тюркської Чорна гора, розташована поблизу Коктебеля. Це згаслий вулкан, який вивергав лаву приблизно 150 мільйонів років тому.
* * *
Головний символ Кара-Дагу та усього Східного Криму – Золоті ворота – у вигляді скелястої арки з магматичних порід, розташовані у 80 метрах від берега. Серед інших красот Кара-Дагу – кам’яні вулкани «Король з королевою та ескортом», «Чортів палець» та гірський масив «Фортеця».
Золоті ворота
Кара-Даг
* * *
А ще Кара-Даг є справжньою скарбницею для геологів: тут знайдено більше 100 видів мінералів та напівкоштовних каменів.
* * *
Сьогодні і сам Кара-Даг і скелі, що прилягають до нього, і Золоті ворота входять до природного заповідника. На його території росте 1000 видів рослин, більшість з них не зустрічаються десь-інде. Тут знайдено 1600 видів метеликів, 199 видів птахів та 107 видів риб.
* * *
Через гряди Кара-Дагу прокладено екологічну стежку довжиною близько 7 кілометрів, якою проходять туристи під час екскурсій. Та туристів до заповідника понад усе приваблює страхітливий змій, який начебто живе у бухтах. Знавці стверджують, що вперше про нього згадував ще Геродот. За його описом, дивна тварина була майже чорною, мала гриву, кігтисті лапи, страшенну пащеку з величезними зубами та червоні очі, що палали. Водною гладдю страхіття переміщувалося швидше од грецьких човнів. Вже у ХІХ столітті наукова експедиція, споряджена на пошуки слідів чудовиська, начебто знайшла надзвичайне яйце, що важило 12 кілограмів. А Максиміліан Волошин – поет та художник, який жив у Коктебелі, розповів письменнику Михайлу Булгакову і про цю знахідку, і про те, як у 1921 році для відлову та знищення монстрів було відіслано загін червоноармійців. Ця розповідь лягла в основу булгаковської повісті «Роковані яйця».
* * *
Гора Демерджи (1239 м) – одна з найбільш таємничих вершин Криму. За давнім переказом, тут було поселення ковалів (у перекладі з татарської «коваль» – «демерджи»), які кували зброю для завойовників, що знищували усе на своєму шляху. І тільки дівчині Марії вдалося зупинити ковалів та загарбників – і на одному зі схилів гори з’явилася Долина привидів. Є тут і дивовижне нагромадження каміння, яке називають Хаосом.
* * *
У Криму на правому березі притоки річки Бельбек внаслідок вивітрювання вапняку природа створила фантастичні фігури, схожі на єгипетських сфінксів.
* * *
У околицях Бахчисараю розташовані два печерні міста та геологічний заповідник «Качинський каньйон», який утворився в результаті руйнування гірської річкової породи водою. Його глибина сягає 140 м, а ширина – 150 м.
* * *
Одним із див Кримського півострова вважають і Білу Скелю (Ак-Кая). Її величне громаддя (325 м над рівнем моря) височіє неподалік від міста Білогорська. Ак-Кая складається з м’якого вапняка та мергелю. За тисячоліття в результаті вивітрювання у її західній стіні утворилося безліч так званих «золотих» гротів. З цією скелею пов’язана велика кількість легенд та переказів. Один із них свідчить, що на її вершину двічі приводили захопленого в полон 1620 року молодого Богдана Хмельницького. На його очах за розпорядженням мурзи Яруса зі скелі скидали полонених, аби змусити Богдана поквапитися із викупом. Оскільки Ак-Кая дуже нагадує скелі американського «дикого Заходу», тут зняли безліч пригодницьких фільмів: «Ділові люди», «Вершник без голови», «Міраж», «Людина з бульвару Капуцинів» та інші.
* * *
Мис Тарханкут (крайня західна точка Кримського півострова) відомий своєю галереєю підводних пам’ятників, яка разом із підводними гротами та різноманітною фауною приваблює велику кількість аквалангістів.
* * *
Не менш відомий і кримський мис Казантип, що розділяє Арабатську та Казантипську затоки. В перекладі з тюркської його назва означає «горщик». Це заповідне урочище не тільки мальовниче, але й відоме археологічними знахідками та фестивалем «Казантип».
* * *
До рідкісних явищ, пов’язаних із геологічною будовою гірських порід, належать близько 60 грязьових вулканів, які діють на Керченському півострові. Разом із грязьовими масами вони періодично – один раз на кілька років – викидають на поверхню горючі гази та тверді уламки порід.
Грязьовий вулкан. Керч
* * *
Найбільшим грязьовим вулканом Керченського півострова є Джау-Тепе. В перекладі з тюркського ця назва означає «ворожа гора». Вона дісталася вулканові за те, що у ХVIІ столітті його виверження знищило ціле поселення. Протягом ХХ століття вулкан вивергався шість разів. Востаннє він давав про себе знати у 1942 році.
* * *
Кілька груп діючих грязьових вулканів знаходяться біля кримського села Бондаренкове. Найбільший з них – вулкан Андрусова з кратером діаметром 50 м, який постійно викидає рідку глину.
* * *
У 1977 році поблизу с. Старуня Івано-Франківської області в результаті землетрусу у румунських горах Вранча з’явився грязьовий вулкан, аналогів якому немає не тільки в Україні, а й у Європі. Висота його конуса становить близько 3 м, а довжина глинистих потоків від 10 до 60 м. Нині вулкан нараховує 8 кратерів, які виділяють газ, воду, глиняну пульпу та нафту.
* * *
Помірно-континентальний клімат, характерний для більшої частини української території, дозволяє досить чітко визначити пори року та їх тривалість. Наприклад, зима на півночі, сході та у центрі країни триває в основному від 120 до 130 днів і тільки у південній та південно-західній частині – від 55 до 75 днів.
* * *
Україна – сонячна країна. На узбережжі Чорного та Азовського морів, а також у Кримських горах сонце світить близько 2500 годин на рік. Менше часу, 1700–1800 годин, воно гостює на півночі, в Українському Поліссі.
* * *
Узимку холодні повітряні маси приходять в Україну, як правило, з Сибіру, влітку – з Азорських островів. Та не усі вітри – «іноземці». Близько 17 циклонів на рік утворюється над південно-західними областями України.
* * *
Дивовижні кліматичні особливості спостерігаються на території Дністровського каньйону, що знаходиться на межах трьох областей Західної України. Так, температура повітря села Звенигород, що на Тернопільщині, на 6 °C вища, ніж у інших містах області, тому місцеві жителі збирають тут врожай на два тижні раніше за своїх сусідів, а весна приходить сюди аж на три тижні раніше. В деяких районах Івано-Франківської області клімат можна навіть прирівняти до середземноморського. А ще над каньйоном дуже дивно ідуть дощі: якщо до половини ріки з боку Чернівецької області іде злива, то з боку Тернопільської – сяє сонце. Ймовірно, це пов’язано з тим, що високі скелясті стіни каньйону розігріваються та відганяють хмари.
* * *
У окремих районах країни в різні часи спостерігались тривалі періоди, коли зовсім не було опадів або вони складали менше 1 мм на добу. Наприклад, в Одесі 1923 року дощів не було протягом 195 днів (6,5 місяця). Такі явища спостерігалися і в Херсоні (187 днів, 1951 р.), Кировограді (179 днів у 1934 р.), Луганську (175 днів у 1957 р.), Києві (до 117 днів 1920-го та 1948 рр.), але тривала засуха майже ніколи не розповсюджувалася на всю територію країни.
* * *
Після сильних дощів на ріках західної частини країни виникають повені. Найсильніші повені сталися у Закарпатті у 1998 та 2009 роках. Вода затопила населені пункти одразу семи областей України.
* * *
Найбільша кількість грозових днів – 35 на рік – характерна для гірських районів Карпат.
* * *
Чимало кліматичних особливостей спостерігається в районі гори Ай-Петрі. Зокрема, вона лишається рекордсменом України за кількістю туманних днів. В середньому за рік їх тут буває 186. А у 1970 році їхня кількість становила навіть 215 днів. Окрім того, тут знаходиться найвітряніше місце в країні: вітри дмуть 125 днів на рік, а їхня швидкість досягає 50 м на секунду. А ще Ай-Петринський гірський масив – найбільш «снігова» точка Криму, де стійкий сніговий покрив тримається в середньому 89 днів на рік, а висота наметів перевищує 100 см.
Ай-Петрі
* * *
Гора Климентьєва в Криму (Коктебель) з унікальними висхідними струменями повітря вважається найкращим місцем у світі для дельтапланеризму.
* * *
З Україною пов’язане ім’я такого відомого мандрівника, як Юрій Лисянський. Небагатьом відомо, що морський офіцер Юрій Лисянський, який здійснив у 1804 році разом з Іваном Крузенштерном навколосвітню подорож, народився 1773 року в українському місті Ніжині, в родині священика. Іменем відважного мореплавця названо багато географічних об’єктів, а в рідному Ніжині на його честь поставлено пам’ятник, є вулиця його імені.
* * *
А майбутній всесвітньовідомий мандрівник та етнограф Микола Миклухо-Маклай усе своє дитинство провів у маєтку Миклухо-Маклаїв в українському селі Малин. Їхній рід брав свій початок від запорозького козака Грицька Миклухи з війська Богдана Хмельницького. В битві при Жовтих Водах він захопив у полон шотландського рицаря Мікаеля Мак-Лая, який був найманцем польського війська. Грицько привіз полоненого додому, де той працював, допомагаючи його родині. Шотландець закохався у чорнооку красуню Ганну, сестру Грицька, прийняв православ’я та одружився з нею. Звідси у вченого подвійне прізвище. Сьогодні ім’я нашого співвітчизника шанується у всьому світі. В 1996 році до 150-річчя з дня його народження його назвали Громадянином світу.
Микола Миклухо-Маклай
* * *
Ще один український мандрівник та вчений, харків’янин Єгор Ковалевський (1809–1868), першим у Російській імперії здійснив експедицію до Північної Африки, знайшов витоки Білого Нілу та детально описав Ефіопію.
* * *
За підрахунками учених флора України нараховує близько 30 тисяч рослин, а фауна – близько 45 тисяч видів.
* * *
Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн га, тобто близько 14,3 %. Це значно менше, ніж у більшості європейських країн. Наприклад, в Угорщині лісові масиви займають 18 % території країни, у Франції – 27,8 %, в Румунії – 28,1 %, в Польщі – 28,7 %, Німеччині – 28 %, а в Болгарії – 34,4 %.
* * *
В Україні є чимало місць, де збереглися багатовікові дубові насадження. У всій Європі таких пам’яток природи нараховується не більше трьохсот. Сім багатовікових дубів ростуть в урочищі Холодний Яр, яке знаходиться на межі Черкаської та Кіровоградської областей. Серед них найвідомішим є дуб Максима Залізняка на хуторі Буда. З цим майже тисячолітнім деревом пов’язано чимало легенд. Саме під ним козаки, що повстали проти польської шляхти, приносили присягу, а Т. Шевченко не тільки малював його, але й оспівав у поемі «Гайдамаки».
* * *
Не менш відомі і диканьські дуби на Полтавщині, яким по 500–600 років. А ще Диканька відома своїм унікальним бузковим гаєм.
* * *
Визначним пам’ятником природи є й 700-річний запорізький дуб на острові Верхня Хортиця. Його висота сягає 36 м, діаметр крони – 40 м, а обсяг стовбура – 6,5 м.
* * *
У Сумській області однією із пам’яток природи є урочище Боромля, площею у 55 га. Це острів у заплаві Сейму, укритий гаями 200-річних дубів та луками, де водяться колонії сірої чаплі.
* * *
У Черкаській області зберігся єдиний великий цілісний масив реліктового лісу в лісостеповій зоні України – Черкаський бір. Він складається переважно з дубових та соснових дерев.
* * *
Славетна Буковина своєю назвою зобов’язана пишним буковим лісам, що вкривають передгір’я Карпат. А ще тут ростуть дуже цінні види хвойних – ялини та ялиці. Кілька 45-метрових ялиць прикрашають урочище Чемернар у Чернівецькій області. Це найвищі хвойні дерева в Україні. Правічні букові ліси Карпат разом з ще чотирма особливо значущими об’єктами в Україні також внесені до Списку всесвітньої культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
* * *
Біля міста Дружківка Донецької області знаходиться унікальний кам’яний ліс з араукарій, яким близько 300 мільйонів років.
* * *
У Закарпатській області більше ста років тому було створено так зване Дугласійове насадження. Воно містить дерева псевдотсуги тисолистої, завезені з Північної Америки, які мають надзвичайно цінну деревину.
* * *
Унікальне явище можна побачити у селі Андріївка неподалік від Кролевця Сумської області. Тут на території 10 соток росте фантастична яблуня, що нагадує кущ. Іншої такої немає у світі. У неї шість стовбурів та два десятки гілок, що ростуть … од землі. Нахиляючись до землі, вони пускають коріння, і коли один зі стовбурів відмирає, «хитра» яблуня-колонія продовжує собі цим життя. За легендою, дереву більше 200 років. Воно щороку квітне і досі приносить плоди. Щоправда, щоразу солодкі і трохи терпкуваті плоди дає лише її половина, а друга частина у цей час відпочиває. Те, що яблуня розмножується, як кущ аґрусу чи смородини, вчені пояснюють тим, що, ймовірно, вона росте у геопатогенній зоні.
* * *
Однією із загадок Українського Полісся є зарості азалії понтійської, або жовтого рододендрону, які характерні для гір Кавказу. Місцеве населення дало рослині власну назву – дряпоштан. Поява цього релікту третинного періоду в поліських лісах, скоріше за все, пов’язана із тим, що в ті далекі доісторичні часи Кавказькі гори з’єднувалися з українськими землями Скіфським валом, по якому рододендрон дістався і Полісся. В льодовиковий період вал зруйнувався, а рослина залишилася.
* * *
У Закарпатті, неподалік від міста Хуст в урочищі Кіреші, розкинулася дивовижна долина нарцисів. Чарівне біле марево квітів, що схоже на казковий сон, займає тут майже 260 га! Таких полів нарцисів не зустрічається більше у жодній країні світу. Квіти розквітають у травні і тішать своєю красою протягом 20–25 днів.
Долина нарцисів. Хуст
* * *
Оазою південної флори є і поле, вкрите плющем, що розкинулося в селі Городець Житомирської області.
* * *
Головною окрасою українських степів є ковила та перекотиполе. Ковильні ландшафти охороняються в національних заповідниках «Хомутівський степ» та «Кам’яна Могила», цю траву вирощують у Донецькому ботанічному саду. Проте 7 із 12 її різновидів уже занесено до Червоної книги України як ті, що зникають. А ось перекотиполю це не загрожує, оскільки після дозрівання плодів його наземна частина відламується від кореня і під дією вітру котиться у вигляді клубка, розсіюючи насіння. Завдяки цьому одна рослина висіює своє потомство на площі у десятки кілометрів.
* * *
На Кримському півострові росте 250 різновидів дикорослих рослин-ендеміків, тобто таких, що ростуть тільки у Криму. Серед них – клен Стевена, сосна Станкевича та кримський едельвейс.
* * *
Дикий кабан – один з найбільш розповсюджених мешканців українського лісостепу. Водиться він і в карпатських лісах, причому деякі особини важать 150–200 кг, і зустріч з ними небезпечна для людини.
* * *
Родзинкою степової фауни країни довгий час були дикі коні – тарпани. Колись вони були широко розповсюджені в Європі. Ще у ХVIІ столітті тарпани зустрічалися на півдні Київської області. Відтоді через діяльність людини (сільське господарство, полювання) їхнє поголів’я суттєво зменшилося, а у 1918 році зникла остання особина цього виду. Відновити його уже неможливо, хоча деякі з українських кінних порід несуть у собі часточку крові своїх диких пращурів.
* * *
Колись у Сіверському Дінці, Орелі та інших українських річках жила велетенська риба – виризуб. Тепер найбільшою річковою рибою, що водиться в Україні, є сом. Відомі випадки, коли в Дніпрі виловлювали 250-кілограмових сомів. А найменші рибки українських вод – карликові бички, книповичі та бубирі – водяться в Азовському морі. Вони такі малі, що інші риби у порівнянні з ними здаються велетнями.
* * *
Важко уявити собі море без акул. Є вони і в Чорному морі, причому двох видів: катран (її ще називають морським собакою) та кошача акула звичайна. Обидві невеликі за розміром (не більше 2 м) і, що найголовніше, не становлять жодної небезпеки для людини.
* * *
У морях України, особливо в Азовському, донедавна водилося багато риби. Найпопулярнішою азовською рибою був бичок. В Бердянську в ХІХ-ХХ ст. був великий рибний базар, на якому не тільки продавалися тонни риби, але й укладалися великі угоди про постачання її у всі кінці нашої України та в Росію. На згадку про це в місті тепер встановлено пам’ятник Бичку-годувальнику.
* * *
У природно-заповідний фонд України входять 4 біосферні заповідники, 16 природних заповідників, 11 національних природних парків, 37 регіональних ландшафтних парків, 2375 заказників, 2963 пам’ятники природи, 76 заповідних урочищ, 22 ботанічних сади, 3 дендрологічних парки, 12 зоологічних парків, 51 парк – пам’ятник садово-паркового мистецтва. Однак усі ці заповідні території складають усього лише 3 % площі країни.
* * *
Провідне місце серед заповідників України займає заповідник «Асканія-Нова», заснований у 1898 році Ф. Е. Фальц-Фейном. Тут на площі 33 га розкинулися заповідний типчаково-ковиловий степ, дендрологічний та зоологічний парки. 26 видів рослин, що ростуть тут, занесені до Червоної книги України, а 12 – до європейської Червоної книги. На території заповідника збереглися популяції хижаків, які були майже повністю знищені в інших місцях країни. «Асканія-Нова» є єдиним природоохоронним об’єктом, який увійшов до переліку світових чудес природи.
Бізони. Асканія-Нова
* * *
Іншим унікальним заповідником, що має світове значення, є Український державний степовий заповідник. Він об’єднує території Хомутівського та Стрілецького степів, Кам’яної Могили та Михайлівської цілини. Головним завданням цього заповідника є збереження первинної степової рослинності та тваринного світу. Особливу цінність представляє природа урочища Кам’яна Могила. Це гірська країна в мініатюрі, яка дивовижно контрастує своєю монументальністю із навколишніми степами. Про неї існує чимало цікавих легенд. В одній з них йдеться про те, що колись у цих місцях знаходилося велике королівство зі своїм головним містом, та з якоїсь причини злий чарівник зачарував його. Існує спосіб зняти закляття, та ніхто з людей так і не зміг цього зробити. А ось учені вважають, що надзвичайна «гірська країна» утворилася тут на місці величезного гейзера або грязьового вулкану, який припинив діяти близько 5 млн років тому.
* * *
До найбільших та найцікавіших об’єктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський заповідник. Його площа складає майже 58 га. На цій території на висоті від 180 до 2061 м знаходиться шість окремих масивів та ботанічні заказники державного значення Чорна Гора і Юлівська Гора. Майже 90 % заповідника вкрито лісами, тому і не дивно, що саме тут знаходиться єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат.
* * *
Одним із найбільших і найдивовижніших в Україні є Поліський природний заповідник, лісовий масив якого є одним з найбільших в Європі. Унікальна рослинність заповідника представлена південним плющем, реліктовими заростями азалії понтійської, скельним дубом та чорною березою. Серед рідкісних мешканців тваринного світу тут живе істота, яка схожа на рибу, але в дійсності є найпростішою хребетною твариною – міногою українською.
* * *
Унікальність Дунайського біосферного заповідника полягає у тому, що він слугує природним середовищем існування для 320 видів птахів, 90 видів риб та близько двох тисяч комах. В цілому ж за кількістю фауни заповідна дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем сучасної Європи!
* * *
Чорноморський біосферний заповідник не тільки входить до міжнародної мережі біосферних заповідників, але його ще занесено до переліку водно-болотних угідь світового значення. На його території – букет ландшафтів: і ліси, і луки, прибережно-водна та водна рослинність, солончаки. Тут є усі необхідні умови для охорони птахів, які зимують, гніздяться та зупиняються у цих місцях при перельотах.
* * *
Кримський природний заповідник вважається одним із найстаріших в Україні: його було створено у 1923 році на місці колишнього заказника імператорського полювання та земель, що до нього прилягали. Сьогодні його площа складає 44 га. До нього входить і філія «Лебедині острови», яка має міжнародне значення як місце існування водоплавних та болотяних птахів. Щоб познайомитися із цим заповідником, варто відвідати дуже цікавий Музей природи, який знаходиться в місті Алушта.
* * *
Значно старший за інші українські заповідники Нікітський ботанічний сад, заснований у 1812 році. «Батьком» його став російський ботанік Х. Стевен, який очолював його протягом перших 10 років. Ботанічний сад розташовано на березі Чорного моря, неподалік від селища Нікіта. Його площа складає 996 га. Тут росте близько 30 тисяч видів, сортів та гібридів рослин із різних куточків земної кулі. Серед них – каліфорнійський дуб, який в Україні ніде більше не зустрічається, мирт, фейхоа, орхідейне та «залізне» дерева. За час існування Нікітського ботанічного саду його спеціалісти ввели в культуру більше 360 видів рослин, створили найбільший у Європі гербарій та 4 ландшафтні парки.
Нікітський ботанічний сад
* * *
Донецька область відома своїми орнітологічними заказниками. Серед них найбільший – «Бакаї» (576,6 га), є місцем для гніздування рідкісних видів водоплавних птахів, багато з яких (пісочник, гоголь, коровайка, чорний лелека, рожевий пелікан та ін.), занесені до Червоної книги України.
* * *
Ці та інші види рідкісних птахів (кулик-сорока, кроншнеп великий, журавель сірий) прилітають для гніздування та відпочинку під час перельотів також до іншого орнітологічного заказника Донецької області – «Єланчанські Бакаї». Його площа становить 289 га.
* * *
На узбережжі Каховського моря в Запорізькій області на площі 4 км2 розташовано ще один орнітологічний заповідник України. Тут гніздяться численні види птахів: іволга, ремез, лиска, сірі та білі чаплі, золотаві бджолоїдки та ін.
* * *
На 36-кілометровій піщаній косі, яка заходить у Азовське море, у 1980 році було засновано ландшафтний заказник загальнодержавного значення – «Обиточна коса». Тут у всьому розмаїтті представлено степову рослинність, живе більше 100 видів птахів, 70 видів риб, 20 видів ссавців.
* * *
Гідрологічний заказник «Молочний лиман» у Запорізькій області включено до Міжнародного кадастру Рамсарських територій – місць, де мешкають водоплавні птахи, які мають міжнародне значення.
* * *
У Миколаївській області біля міста Вознесенська розкинувся державний заказник національного значення «Рощинська дача». Тут живуть олені, кабани, косулі, зайці та фазани, росте більше 1000 різноманітних порід дерев. Гордістю заказника є березовий гай та стадо бізонів, за якими можна спостерігати в природних умовах під час кінної прогулянки.
* * *
У селищі Тростянець Чернігівської області розташовано дендрологічний заповідник, заснований гетьманом Лівобережної України Іваном Скоропадським. На його території знаходиться і його могила.
* * *
Національний ботанічний сад України було створено тільки у 1935 році, та вже сьогодні він має найбільшу колекцію рослин у країні. Тут на площі 130 га відтворено рослинність усієї планети. Проходячи алеями саду, можна потрапити до українського степу, кримських субтропіків, на Кавказ, до Середньої Азії або на Алтай. Особливу увагу приділено відтворенню рідкісних рослин української флори: тут росте 59 ендеміків, 33 релікти, 136 видів, занесених до Червоної книги України.
* * *
У Кіровоградській області є чудовий дендропарк з дивовижною назвою «Веселі Боковеньки», яке він позичив у сусіднього з ним села. Дендропарк було засновано у 1893–1912 роках за допомогою ученого-ботаніка А. Регеля. За колекцію рідкісних рослин, штучні озера та водоспад його нерідко прирівнюють до славетної «Софіївки». Сьогодні в ньому представлено 950 видів рослин, серед яких реліктове дерево гінкго, залізне дерево, цеглясте дерево, західний платан. Та найбільше парк прикрашає навесні велика колекція різноманітних сортів бузку.
* * *
Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнзька коса» в Миколаївській області було відкрито у 1992 році. Цей унікальний природний комплекс складається з мозаїки піщаних степів, сагових л?сових гайків, різноманітних водно-болотяних угідь та штучно створених соснових насаджень. Тут представлено рідкісну флору: березу дніпровську, волошку короткоголову, чебрець дніпровський, орхідею болотну та ін. На території коси мешкають близько 60 видів тварин, занесених до Червоної книги України: скарабей священний, тушканчик звичайний, гага, гадюка степова та ін.
* * *
Регіональний ландшафтний парк Миколаївщини «Гранітно-степове Побужжя» – це справжня гірська країна посеред українського степу. З-поміж сотень рідкісних видів рослин, що тут ростуть, чотири занесені до європейської Червоної книги. Таким же багатим є і тваринний світ парку. Досить сказати, що ніде, окрім нього, на європейській території не збереглась популяція лісового полоза.
* * *
Ще одним сумнозвісним «заповідником» країни можна вважати Чорнобильську зону, що утворилася після аварії 1986 року на Чорнобильській АЕС. Та в останні роки вона знаходиться в рейтингу найекзотичніших місць для туризму: на третьому місці в світі після Галапагоських островів та Антарктиди. Щорічно сюди приїздять тисячі іноземних туристів.
* * *
Лісостепова зона країни відома своїми родючими ґрунтами – чорноземами. Хоча подібні ґрунти зустрічаються і в Маньчжурії (КНР) і в долинах ріки Міссісіпі (США), українські чорноземи визнано унікальними. Ще до революції 1917 року їх зразок з гумусовим шаром більше 1,5 м було вивезено з Добровеличківського району Кіровоградської області до Парижа. Він досі зберігається там як еталон найплодючішої землі.
* * *
Україна багата на різноманітні корисні копалини. Загальний перелік мінералів, що містяться у її надрах, складається з 680 назв. Країна займає перше місце в Європі за запасами залізної та марганцевої руди, кам’яного вугілля, графіту, калійної та кам’яної солей, а за запасами сірки – перше місце у світі. На її території загалом зосереджено 5 % світових мінеральних ресурсів.
* * *
Донецький кам’яновугільний басейн – найстаріший в Україні. Промисловий видобуток вугілля почався тут ще у 1795 році. Його запаси оцінюють у 106 млрд тонн. Майже половина цих природних ресурсів припадає на Луганську область, яка вважається «найвугільнішим» районом країни. Тут є навіть місто із «вугільною» назвою – Антрацит.
Шахтарі в забої
* * *
Залізну руду на території України добували ще скіфи в V–IV століттях до н. е. Ці родовища, які мають найбільший вміст заліза (65 %), використовуються і в наші дні. Вони входять до складу Криворізького залізорудного басейну.
* * *
На території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області знаходиться унікальний геологічний заповідник «Скелі МОПРу». Він об’єднує природні відшарування протозойських порід на правому та лівому берегах ріки Інгулець та виходи цих порід у Пастухівському кар’єрі.
* * *
За розвіданими запасами урану Україна займає перше місце в Європі та шосте у світі.
* * *
Україна займає одне з провідних місць у світі за запасами нерудних корисних копалин: озокериту, вогнестійких глин, вапняків та різноманітних будівельних матеріалів. Одне тільки Бориславське родовище озокериту (гірського воску) в Прикарпатті нараховує майже 120 тонн цієї унікальної сировини, яка дуже рідко зустрічається в природі. Тому не дивно, що його прирівнюють у ціні до золота.
* * *
Велике значення має Новоселівське родовище скляних пісків у Харківській області. Сировина, яку тут видобувають, надходить на більшість скловарних заводів європейської частини СНД.
* * *
А от Рівненщина багата покладами бурштину та декоративного каміння. Ця область також займає перше місце в Україні за запасами торфу. Видобувають тут і декоративні рожеві та сіро-блакитні граніти.
* * *
Справжнім поліським дивом називають Берестовецьке родовище базальту, яке виникло ще 700 млн років тому. Запаси цього «кам’яного лісу» користуються великим попитом у європейських партнерів України, які використовують їх із науковими цілями. Певні наукові результати у цій області отримали і українські вчені. Вони розробили на основі базальтової сировини склопластик, який за міцністю може замінити залізо. З диво-каменю навчилися робити також волокно, картон, папір і навіть теплозахисні покриття для космічних «шатлів».
* * *
Перші писемні згадки про територію, на якій знаходиться нині Україна, зустрічаються ще у V столітті до н. е. в працях древньо-грецького історика Геродота. Він описав природні умови півдня України. Такі ж описи є і в роботах древньогрецького вченого Птолемея (ІІ ст. до н. е.). А античний географ Страбон у своєму творі «Географія» (18 р. н. е.) намалював доволі чітку карту Причорномор’я та Малої Скіфії (Крим) та описав південне узбережжя півострова, назвавши його Таврійським.
* * *
Першу збірку мап України склав та видав у 1650 році французький інженер Гійом де Боплан. До неї увійшли як генеральна мапа усієї країни, так і сім ретельно виконаних карт окремих українських земель.
Мапа України Гійома де Боплана
* * *
Однією з перших книг, присвячених природі Криму, стала «Книга подорожей» турецького мандрівника ХVIІ століття Євлії Челебі. У ній наведено численні дані про місцезнаходження півострова, родючість його ґрунтів, рослинний світ.
* * *
За свідченням літописних джерел, ще в ХІ-ХІІ століттях на території Київської Русі існувало більше 200 міст. Інша унікальна пам’ятка історичної географії країни – «Список міст Свидригайла», який складений у 1432 році латинською мовою, містить детальний перелік українських «замків та земель», що знаходилися під владою Великого князя литовського Свидригайла. Завдяки йому можна у загальних рисах «реконструювати» систему міських поселень Київщини, Сіверщини, Волині та Поділля першої третини ХV століття.
* * *
Нині на території України нараховується 448 міст, близько 900 селищ міського типу та більше 28 тисяч населених пунктів. Назви більшості з них мають таке давнє історичне коріння, що за українською топонімікою можна вивчати історію окремих регіонів та країни в цілому.
* * *
Українські міста найчастіше за все називали на честь їхніх засновників. Скажімо, Київ – на честь легендарного Кия, Чернігів – за іменем князя Чернеги або Чорного, Яремчу – від бідняка Яреми Годованця, який начебто першим оселився тут, а Харків – за іменем козака Харка, який начебто його заснував. Відзначаючи у 2004 році 350-річчя міста, харків’яни навіть встановили йому пам’ятник. Та існує й інша версія походження назви, за якою Харків у перекладі з тюркської означає «Тиха вода». Місто Немирів Вінницької області зобов’язаний своєю назвою якомусь Немиру, якому князі Коріатовичі дарували в 1388 році ці землі. Так само виглядає справа і з тлумаченням топоніму Житомира. Довгий час його пов’язували з ім’ям улюбленця та радника Аскольда і Діра – Житомира. Нині розповсюдженою є думка, що назву міста, що з’явилося у VIІІ- ІХ століттях на землях древлян-житичів, можна тлумачити як «мир (громада) житичів».
Харків. Пам’ятник козакові Харку
* * *
«Солодке» ім’я міста Ізюм Харківської області зовсім не пов’язане із в’яленим виноградом. Воно у дещо зміненому вигляді дублює стародавню назву пагорба Ізун-курган, що знаходиться поблизу міста і в перекладі означає «високий пагорб».
* * *
По-різному трактується назва старовинного міста Умані в Черкаській області. Його пов’язують то із річкою, що протікає поблизу, то із давньою назвою рослини дивосилу (оману), розповсюдженої в Україні. А деякі дослідники вважають Умань столицею Артанії – однієї з могутніх держав, що існувала тут у незапам’ятні часи.
* * *
Імовірніше за все назва міста Вінниця пішла від древньоруського слова «віно», що означає «придбання», оскільки подільські землі дійсно були придбанням литовських князів. Інші тлумачення будуються на основі слова «винниця» – винокурня та від назви річки Виннички.
* * *
Походження назви міста Тульчин Вінницької області найчастіше пояснюють співзвучністю зі словом «турчин», тобто турок.
* * *
Абсолютно дивовижна назва у міста Почаєва Тернопільської області. Вважається, що воно є трансформованою фразою «Поча дива творити чудеса», пов’язаною із чудодійним та благодатним впливом цих місць. Ще одне тлумачення пов’язує його із назвою ріки Почайни, притоку Дніпра, де Володимир Великий охрестив Русь.
* * *
Назва міста Суми, заснованого у 1655 році, бере походження від старовинного переказу. В ньому говориться: «Коли прийшов народ на місце, де мав намір оселитися, знайшов на дереві перекидні суми. Від цього назвали місто Сумами». Зображення їх присутнє на гербі міста.
* * *
У прославленого творами М. В. Гоголя міста Миргорода Полтавської області дійсно миролюбна назва. Воно отримало її ще в ХІ столітті, коли князь Володимир Великий, укріплюючи східні кордони держави, почав будівництво охоронних пунктів. Ворогуючі сторони в той час зустрічалися у таких пунктах для вирішенням торговельних питань мирним шляхом. Від цього і було названо такий населений пункт спочатку Мир-городком, а потім – Миргородом.
* * *
Назва міста Самбір Львівської області звучить загадково та незвично. Та, між іншим, пояснюється вона досить просто. На думку дослідників, колись навколо цього міста простягалися непрохідні ліси – бори. Є ще одна «деревна» версія: самбором у цих краях називають один з видів верби із червоним стеблом, такі верби росли колись поблизу рік. Та є й інше припущення, яке пов’язане із племенем самборів, що кочувало Галичиною у ІV столітті.
* * *
Найрізноманітніші гіпотези висуваються стосовно походження назви курорту Моршин Львівської області. За однією, вона пішла від румунського слова «мурса» – «вода з медом». Друга пов’язує її з іменем людини – Морша, який заснував тут Моршин двір (посад). Інші вважають, що воно бере початок від українського слова «моршень» – черевик, пошитий з цілого шматка шкіри.
* * *
Нині більше 70 % українців живе у містах. Є в країні і міста-мільйонери: Київ (2,6 млн мешканців), Харків (більше 1,5 млн), Дніпропетровськ (близько 1,2 млн), Донецьк (1,1 млн), Одеса (більше 1 млн). Ще у шести містах кількість населення сягає або перевищує 500 тисяч осіб. Тому Україну з цілковитою впевненістю можна вважати урбаністичною країною.
Панорама Донецька