11. Спорт

Фізична вправність здавна користувалася шанобою в українського народу. Запорожська Січ славилася спритними вершниками, борцями, фехтувальниками, лучниками. На основі прийомів козацького бою формувалася самобутня школа бойових мистецтв, так званий «бойовий гопак», який мав кілька видів. На відміну від інших шкіл бойових мистецтв, гопак базувався не на блоках, а на майстерних кроках та відходах.

* * *

Серед запорозьких козаків було чимало воїнів, які, напевне, могли б легко вистояти проти славетних ніндзя. Їх називали «характерниками». Таким воїнам не страшні були ані шабля, ані куля. Вони могли брати голими руками розпечені ядра, бачити на далекі відстані, подовгу пересуватися під водою, вибиратися з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків.

* * *

Європейські види спорту отримали розповсюдження в Україні тільки з кінця ХІХ століття, коли почали створюватися спортивні гуртки та об’єднаня, культивуватися окремі види спорту, передовсім футбол.

* * *

У 1885 році в програму навчальних закладів Києва було введено заняття з гімнастики, а у 1859 році організовано фехтувально-гімнастичну школу.

* * *

Першими чемпіонами Європи та світу серед вихідців з України були П. Заковорот та І. Піддубний. Фехтувальник Заковорот завоював свою першу золоту винагороду в 1899 році на міжнародних змаганнях у Будапешті, а за рік на Всесвітній виставці в Парижі підтвердив це досягнення.

* * *

Гордістю України став борець І. Піддубний з Полтавщини. В народі його охрестили Іваном Непереможним, «людиною-горою» або «жахом чемпіонів». Протягом 40 років він виступав як атлет-гирьовик та борець (російська боротьба на поясах та французька боротьба) і не програв жодного поєдинку, отримавши, окрім численних винагород, світове визнання як «чемпіон чемпіонів».

Іван Піддубний

* * *

У 1913 році в Києві було проведено Першу всеросійську Олімпіаду, присвячену 300-річчю царювання дому Романових. Для цього в місті було споруджено перший в Російській імперії стадіон з біговими доріжками, велотреком та трибунами на п’ять тисяч місць. До програми Олімпіади входила легка атлетика, марафонський біг, футбол, боротьба, підняття гир, фехтування, плавання, гімнастика, кінні змагання, вело- та мотоперегони. На цих змаганнях киянка Н. Попова встановила світовий рекорд з бігу на 100 метрів (13,1 секунди), а також успішно виступила у фехтуванні, стрибках у довжину та висоту. В ті часи спортивні змагання серед жінок були мало розповсюджені, тому перемога Попової видалася журналістам дещо «дивною»: «Чого це жінки так розстрибалися?»

* * *

14 липня 2009 року футбол відзначив 115-ту річницю «з дня народження» в Україні. Саме цього дня у 1894 році футбольна команда «Сокіл» зі Львова, що входив тоді до складу Австро-Угорщини, одержала перемогу над збірною міста Кракова (Польща). А взагалі на українській території футбол уперше з’явився трохи раніше – у 1878 році в Одесі.

* * *

У Києві перші футбольні тренування було зафіксовано у 1900 році. А у 1912-му було утворено Всеросійську футбольну спілку, до якої увійшли футболісти Києва, Одеси, Миколаєва, Севастополя, Харкова та Юзівки (нині Донецьк).

* * *

З 1921-го по 1931 рік помітну роль у вітчизняному футболі грала збірна Харкова, яка стала у 1924 році переможцем у першому офіційному чемпіонаті СРСР.

* * *

Перша міжнародна гра збірної України на рівні національних команд відбулася в Києві, в серпні 1933 року. Це був матч зі збірною Туреччини, який українці виграли з рахунком 3:2.

* * *

У Закарпатті найбільшої популярності набула українська команда СК «Русь», яка стала у 1933-му та 1936 році абсолютним чемпіоном Словакії та брала участь у чемпіонаті вищої чехословацької ліги. Окрім того, вона стала першою командою в Європі, яка почала регулярно користуватися літаками для польотів на календарні ігри.

* * *

В історію українського спорту назавжди увійшли легендарні футбольні матчі, що відбулися у 1942 році в окупованому німцями Києві. В них команда «Старт», до якої входили колишні гравці «Динамо» та «Локомотива», грала проти команд угорських, румунських та німецьких футболістів. Вирішальним був матч з німецькою командою «Flakelf». Незважаючи на наказ програти противнику, українські футболісти одержали перемогу з рахунком 5:3. Після матчу гравців «Старту» відправили до Сирецького концтабору, де було розстріляно гравців команди Івана Кузьменка, Миколу Трусевича, Миколу Коротких та Олексія Кузьменка. Інші гравці загинули в застінках гестапо. У 1943 році в статті, написаній зі слів киян, письменник Лев Кассіль назвав гру «Старта» з німецькою командою «Матчем смерті».

* * *

У роки Великої Вітчизняної війни відомі майстри спорту зі зброєю в руках відстоювали права українців на мирне життя. Багаторазовий чемпіон з велоспорту Ю. Гаммерштедт брав участь у славетному нічному бою за Зеєловські висоти та штурмував Берлін. За роки війни його танк підбивали шість разів, а у 1950 році він знову став чемпіоном СРСР з велоспорту (шосе). М. Корнієнко – неодноразовий чемпіон з морського плавання – під час бойових дій проплив у крижаній воді Сивашу 17 км, щоб своєчасно доставити важливі відомості командуванню. Відомий легкоатлет Іван Раєвський відзначився у боях під Сталінградом, а потім загинув, визволяючи від окупантів рідний Харків. Рекордсмен-десятиборець А. Коккінакі пройшов на війні шлях від сержанта до командира кулеметного відділення. Важко поранений в руку, він зміг повернутися до спорту і став після війни чемпіоном з кидання молоту. Відважним снайпером був майстер із спортивної стрільби Л. Павлюченко. Видатна лижниця з Харкова Л. Пашкова довго воювала у партизанському загоні, потім закінчила курси парашутистів-десантників і командувала окремою винищувальною лижною ротою, брала участь в обороні Москви та Ленінграда, в боях на Курсько-Орловській дузі та у визволенні рідного міста.

* * *

Участь українців у світовому олімпійському русі почалася ще у кінці ХІХ століття. Тоді українець, 56-річний генерал О. Бутковський з Полтавщини, став одним із засновників олімпійського руху. Він входив до складу Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1894-го по 1900 рік. Тільки через століття (1994 р.) ще один українець, всесвітньовідомий спринтер В. Борзов знову зайняв цю почесну посаду.

* * *

Перший в Україні Державний інститут фізичної культури відкрився у Харкові у 1930 році, а у п’яти інших містах в той самий час з’явилися спортивні технікуми. До 1970 року в країні нараховувалося 705 стадіонів, 287 плавальних басейнів та ще тисячі спортивних баз і залів.

* * *

Починаючи з 1952 року, українські спортсмени у складі збірної СРСР брали участь у кожній Олімпіаді. Протягом 15 років виступала за збірну уродженка Донецька гімнастка Поліна Астахова. Вона брала участь у трьох Олімпіадах та стала володаркою дев’яти нагород, з яких п’ять – золоті.

* * *

Вісімнадцять разів підіймалася на олімпійський п’єдестал Лариса Латиніна – одна з найвидатніших гімнасток ХХ століття. Спортсменка з Херсона брала участь у трьох Олімпіадах і встановила рекорд за кількістю медалей серед усіх спортсменів світу за сторічну історію Олімпійських ігор – 18, з яких дев’ять було золотими. Досягнення Л. Латиніної було перевершено тільки в 2012 році. Американський пловець М. Фелпс виграв 22 золоті медалі.

Лариса Латиніна

* * *

Протягом 18 років відстоював честь України на Олімпійських іграх видатний гімнаст Борис Шахлін, завоювавши шість золотих медалей. Про своє життя в спорті він розповів у книзі «Моя гімнастика».

* * *

Відомий майстер спортивної ходьби сумчанин В. Голубничий брав участь у п’яти Олімпіадах і отримав дві золоті, бронзову та срібні медалі. Жоден чемпіон в цьому виді спорту не виступав так довго. Міжнародною федерацією атлетики Голубничого оголошено «Скороходом ХХ століття».

* * *

Дев’ятнадцять світових рекордів встановив запорозький важкоатлет дворазовий олімпійський чемпіон Л. Жаботинський. Майже десять років він вважався найсильнішим чоловіком планети. На XVIIІ Олімпійських іграх в Токіо «людина-гора», як назвали його японці, підняв у сумі трьох підходів 572,5 кг.

* * *

Вихованець луганської та донецької шкіл легкої атлетики, перший майстер спорту незалежної України С. Бубка дев’ять разів завойовував золото на чемпіонатах світу. Він став олімпійським чемпіоном, встановив 35 світових рекордів у стрибках із жердиною, за що був удостоєний звання «Кращий атлет світу» і нагороджений почесним орденом МОК. За висловлюванням однієї з паризьких газет, 13 липня 1985 року, стрибнувши на 6 м, він здійснив «стрибок у ХХІ століття». А узята ним висота у 6 м 14 см досі не підкорилася нікому іншому. Бубка став спортивним символом України. При вході на стадіон «Локомотив» йому за життя встановили бронзовий пам’ятник.

* * *

Львів’янин П. Ледньов брав участь у чотирьох Олімпіадах і здобув сім олімпійських нагород у п’ятиборстві.

* * *

Серед командних видів спорту в Україні досі найпопулярнішим лишається футбол, а найбільш прославленою командою – київське «Динамо», тринадцятикратний чемпіон СРСР. Довгий час його очолював видатний тренер В. Лобановський. В травні 1975 року динамівці стали першою вітчизняною командою, що завоювала європейський трофей – Кубок володарів кубків, вдруге це відбулося у 1986 році. Це єдина у світі клубна команда, яка у повному складі виступала за збірну своєї країни на Олімпіаді в Монреалі 1976 року, де посіла третє місце.

* * *

Багато гравців київського «Динамо» заслужено вважаються зірками футболу. Серед них, перш за все, варто назвати Євгена Рудакова, воротаря, який 15 років надійно стояв на варті воріт своєї команди та збірної СРСР. За співвідношенням пропущених м’ячів до кількості зіграних матчів він мав найвищий «коефіцієнт непробивності» і у символічному списку Клубу воротарів Льва Яшина значився під номером 1. Інший прославлений динамівець – форвард Олег Блохін отримав у 1975 році приз «Золотий м’яч» як найкращий футболіст Європи. Це досягнення у 1986 році повторив його товариш по команді Ігор Біланов. Гордістю не тільки українського, але і світового футболу став ще один динамівець – Андрій Шевченко. Єдиний серед футболістів пострадянського простору він досягнув беззаперечного визнання на європейському та світовому рівнях, граючи за італійський «Мілан» та англійський «Челсі». Сьогодні у відомих закордонних клубах грають і інші українські футболісти: А. Воронін, А. Тимощук, В. Калітвінцев, С. Серебренніков, О. Яковенко.

Андрій Шевченко

* * *

У Монако на знаменитій Алеї Слави є відбитки ніг Олега Блохіна та Андрія Шевченка.

* * *

Заслуженою славою в усьому світі користувався динамівський форвард Анатолій Бишовець. Окрім успішної гри за свою команду, він ставав чемпіоном Італії у зірковому складі «Сампдорії», двічі вигравав першість Шотландії. Недарма італійський клуб «Фіорентина» пропонував за українського футболіста мільйон, в Кореї його вшанували як національного героя, а у Мексиці йому вже поставили пам’ятник.

* * *

Переможну естафету клубного футболу прийняла від динамівців донецька команда «Шахтар», яка у 2009 році стала переможницею у змаганнях на Кубок УЄФА.

* * *

У 2006 році збірна України з футболу успішно виступила на чемпіонаті світу: вона дійшла до чвертьфіналу і увійшла до вісімки найкращих команд світу. А молодіжна збірна країни вперше завоювала срібні медалі на європейській першості. У 2012 році разом з Польщею Україна стала місцем проведення чемпіонату Європи з футболу.

* * *

Тринадцять разів ставали володарками Кубку європейських чемпіонів гандболістки київського «Спартака» на чолі з прославленим тренером І. Турчиним та капітаном команди З. Турчиною. Вона та Л. Карлова визнані «Найкращими гандболістками світу та Європи ХХ століття». А бронзова медаль жіночої збірної з гандболу на ХХVIII літній Олімпіаді стала першою командною олімпійською нагородою України.

* * *

У 1992 році Україна брала участь в Олімпійських іграх у складі команди СНД. Тоді величезна льодова зала в Альбервілі аплодувала новому олімпійському чемпіону в одиночному фігурному катанні- Віктору Петренко з Одеси.

* * *

З 1994 року Україна стала виступати на Олімпіадах як суверенна держава. Першою олімпійською чемпіонкою в історії незалежної України стала Оксана Баюл – переможниця в жіночому одиночному фігурному катанні на зимових іграх в Ліллегаммері. Перемога 16-річної фігуристки з Дніпропетровська стала такою несподіванкою для організаторів змагань, що у них навіть не знайшлося запису гімну України. Довелося одному з членів української команди їхати в Олімпійське містечко за касетою, захопленою про всяк випадок.

Оксана Баюл

* * *

В усьому світі високо зарекомендувала себе українська школа художньої та спортивної гімнастики, яка виростила таких відомих майстрів спорту, як І. Дерюгіна, О. Тимошенко, О. Скалдіна, О. Береш, В. Гончаров, Г. Безсонова. Багаторазово примножували спортивні досягнення країни К. Серебрянська та Л. Подкопаєва.

* * *

У 70-ті роки ХХ століття в еліту легкоатлетів світу увійшов В. Борзов з Чернівців. Він двічі перемагав у легкоатлетичних змаганнях зі спринту на Олімпійських іграх, став володарем п’яти нагород, чого не досягав ще жоден білий спринтер в історії легкої атлетики.

* * *

Підкорили своїми спортивними досягненнями весь світ брати-боксери Віталій та Володимир Клички. Віталій, якого за кордоном називають «Сталевим кулаком» та «Королем нокаутів», першим з європейських спортсменів досяг вершини в суперважкій ваговій категорії (версія WBC). З 47 боїв, проведених Віталієм за всі роки його професійної кар’єри, він одержав перемогу у 45, з них 41 – нокаутом, і ніколи не був у нокауті і навіть нокдауні. Молодший з братів, Володимир, чемпіон Олімпійських ігор в Атланті, сьогодні володіє 4 чемпіонськими поясами – за версією WBО, WBА, IBO, IBF.

Брати Клички

* * *

На XVII літніх Олімпійських іграх у Сіднеї українці отримали 23 медалі. Величезного успіху тут досягла Яна Клочкова, завоювавши дві золоті нагороди в комплексному плаванні на дистанціях 200 та 400 м та встановивши при цьому світовий рекорд. Окрім того, вона отримала срібну медаль на дистанції 800 метрів. Тепер Клочкова – вже чотириразова олімпійська чемпіонка. В Україні її лагідно називають «золотою рибкою». Добрими результатами радують й інші українські плавці.

Яна Клочкова

* * *

Українці і досі успішні у силових видах спорту. Свідченням цьому можуть служити перемоги дзюдоїста Р. Гонтюка, важкоатлетів М. Скакуна, І. Разоренова і Т. Таймазова, майстрів вільної боротьби І. Мерлені та Е. Тадеєва. Одним з найкращих у штовханні ядра визнаний Ю. Білоног.

* * *

У всьому світі знають українську шахову школу, яку прославили такі шахісти, як А. Білявський, О. Романишин, В. Іваничук, Р. Пономарьов (наймолодший в історії шахів чемпіон світу, що отримав своє звання у 18 років), К. Лагно. Сьогодні у Вінниці підростає юне дарування – Ілля Нижник, який у недалекому майбутньому може скласти серйозну конкуренцію поважним володарям шахової корони.

* * *

Останнім часом в Україні активно розвивається теніс. Ось уже кілька років поспіль успішно виступають на кортах українки Олена та Катерина Бондаренки. Зокрема, на рахунку Олени вже є перемоги на престижному турнірі «Великий шолом» у Вімблдоні та турнірі серії WTA.

* * *

Успішно виступають українські спортсмени і у зимових видах спорту. Особливо вони сильні у фігурному катанні (О. Грушина та Р. Гончаров) і біатлоні (Л. Єфремова).

* * *

На Олімпійських іграх уЛондоні (2012) українці отримали 20 нагород і посіли 14 місце серед 204 країн світу, що брали участь у боротьбі за олімпійські нагороди. Золоті медалі привезли з англійської столиці Яна Шемякіна (фехтування на шаблях); Катерина Тарасенко, Наталя Довгодько, Анастасія Коженкова, Яна Дементьєва (академічне веслування); Олексій Тарахтій (важка атлетика); Юрій Чабан (каное); Олександр Усик, Василь Ломаченко (бокс). Срібні нагороди одержали: Інна Осипенко-Родомська (каное); Олександр П’ятниця (легка атлетика); Денис Беринчик (бокс), Валерій Андрейцев (вільна боротьба). Українці також завоювали 9 бронзових нагород.

* * *

Вдало виступають представники України і в міжнародних змаганнях серед людей з обмеженими фізичними можливостями. Так, на Параолімпійських іграх у Турині українська збірна посіла третє місце. В 2010 році на Параолімпійських зимових іграх у Ванкувері українські спортсмени завоювали третє місце в командному заліку. На Параоліміпіаді в Лондоні – четверте.