Тихо, тихо Дунай воду несе

Тихо, тихо Дунай воду несе,

А ще тихше дівка косу чеше. (2)

Вона чеше та й на Дунай несе:

«Пливи, косо, пливи за водою,

А я піду слідом за тобою.

Припливемо к зеленому лугу,

Скажу тобі всю свою притугу». (2)

Над Дунаєм явір зелененький,

Під явором коник вороненький. (2)

Під явором коник вороненький,

На конику козак молоденький. (2)

Ой він сидить, у скрипочку грає,

Струна струні стиха промовляє: (2)

«Нема краю тихому Дунаю,

Нема впину вдовиному сину. (2)

Нема впину вдовиному сину,

Що звів з ума хорошу дівчину». (2)