Ой у полі три криниченьки

Ой у полі три криниченьки,

Любив козак три дівчиноньки:

(Двічі)

Чорнявую та білявую,

Третю руду та поганую.

«Що чорняву від душі люблю,

До білявої залицяюся,

(Двічі)

А з рудою, препоганою,

Піду, мабуть, розпрощаюся».

«Чи я тобі та й не казала,

Як стояли під світлицею:

(Двічі)

Не їдь, не їдь та й у Крим по сіль,

Бо застанеш молодицею».

«Любив тебе я дівчиною,

Любитиму й молодицею,

(Двічі)

А ще буду хоч сім літ ждати,

Поки станеш удовицею».

Чи всі ж тії та сади цвітуть,

Що весною розвиваються,

(Двічі)

Чи всі ж тії та й вінчаються,

Що любляться та кохаються?

Половина тих садів цвіте,

Половина розвивається, —

(Двічі)

Одна пара та вінчається,

А другая розлучається.