Повій, вітре, на Вкраїну

Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

(Двічі)

Де покинув карі очі,

Повій, вітре, опівночі.

Між горами там долина,

В тій долині єсть хатина,

(Двічі)

В тій хатині дівчинонька,

Дівчинонька-голубонька.

Повій, вітре, тишком-нишком

Над рум'яним, білим личком,

(Двічі)

Над тим личком нахилися,

Чи спить мила, подивися!

Чи спить мила, чи збудилась,

Спитай її, з ким любилась,

(Двічі)

З ким любилась і кохалась,

І кохати присягалась.

Як заб'ється в ній серденько,

Як зітхне вона тяженько,

(Двічі)

Як заплачуть карі очі, —

Вертай, вітре, опівночі.

А як мене позабула

І другого пригорнула,

(Двічі)

То розвійся край долини,

Не вертайся з України!..