Герби

За свідченням історичних та археологічних джерел, уже в період родоплемінного ладу предки українців широко використовували символічні знаки для вирізнення роду, а пізніше – окремих родин. Певне, найпершими своєрідними гербами були зображення звірів – тотеми родів, цими значками позначали межі володінь, житло, зброю, господарський інвентар. Пізніше з'являються символи небесних світил як перші об'єкти обожнювання та поклоніння родів. Це були символічні зображення сонця, місяця, зірок, води тощо.

З початку розкладу роду і виділення з нього общин і сімей родові емблеми перетворюються спочатку на сімейні, а згодом – на особисті. Ці емблеми як знаки власності використовувались для таврування худоби, знарядь праці, вуликів, виробів ремісництва. Серед пам'яток матеріальної культури нашого народу зустрічаються предмети із позначками у вигляді тризуба. Так, наприклад, серед археологічних знахідок на Полтавщині та Київщині, датованих VI—VIII ст., наявні предмети із подібними зображеннями. Певне, вони були символами влади племінних вождів, а щодо тлумачення цієї емблеми існує близько сорока версій. Ймовірно, що тризуб символізує три стихії – повітря, воду й землю, можливо, це зображення атакуючого сокола. Вірогідна й версія, що тризуб – вершок булави, тобто знак влади, зображення якого зустрічається на знайдених виробах кам'яного віку.

Перша літописна згадка про тризуб як великокнязівський знак стосується X ст. Його зображення відоме і з печатки Святослава Ігоревича, де чітко вирізняється тризуб у вигляді букви «ПІ». Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославича, де з одного боку – портрет володаря, а з іншого – тризуб і напис: «Володимир на столі, а це його серебро».

Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, його зображення знайдено також на варязькому мечі, в гербі французької королеви Анни, на надгробку святого Еріка у Швеції та ін. Взагалі, зображення тризуба було поширене на всіх землях Київської Русі, й лише у період феодального роздроблення цей знак поступово зникає з ужитку. На зміну йому приходять: на Київських землях – зображення архистратига Михаїла, на західноукраїнських – лев, що дереться на скелю. Щодо Києва, то одним із старовинних гербів міста часів Польсько-литовського королівства вважався герб, на якому зображено лук зі стрілами.

За визначенням дослідників української геральдики, герб Полісся виглядав так: на червоному полі зображений лицар у блакитному уборі й на срібному коні з блакитною упряжжю, у піднятій правій руці – срібний меч, на лівому плечі – блакитний щит із золотим хрестом. Герб Підляшшя був таким: на срібному полі зображення лицаря у блакитному уборі й на червоному коні з блакитною упряжжю, з блакитним піднятим мечем у правій руці та золотим хрестом у блакитному щиті на лівому плечі.

Тризуб як герб УНР було ухвалено в 1918 році; коли об'єднались УНР та ЗУНР, тризуб стає їхнім спільним гербом. У 20—40-х роках знак тризуба використовували різні політичні організації Західної України, ще пізніше – еміграції.