Ковальська справа

Про розвиток цього ремесла свідчать археологічні знахідки на території України, які датуються часом нашої ери. Примітивні копальні по видобутку руди знайдені на Донбасі, Поліссі, в інших місцевостях. Спосіб добування руди залишився незмінним до XVIII ст., і тому можна детально описати його. Руду добували з болотних руд, яких було багато в долинах річок, особливо на Подніпров'ї, потім її промивали у воді в кошиках з лози, після цього просушували, подрібнювали, випалювали спочатку на повітрі, потім – у сиродутному горні. Залишки таких печей знайдено в багатьох давньоруських поселеннях. Прийоми обробки металу – кування, зварювання, термічна обробка були однаковими або близько подібними на всіх українських землях. На Русі існувало понад 16 ковальських ремесел, асортимент виробів із заліза і сталі теж був надзвичайно широкий. Це зброя, знаряддя праці, ремісничі інструменти, кінська збруя, предмети домашнього вжитку і побуту, прикраси та елементи одягу.

Прийоми роботи із залізом та види продукції в кустарних сільських кузнях на Україні практично не змінились до початку XX ст.

Важливою галуззю ремісничої діяльності населення Київської Русі була обробка кольорових металів. Давньоруські ювеліри користувались двома основними способами лиття: відливання у формочках та за восковою моделлю. Ювеліри давньоруської держави ввели нову техніку олов'яних і свинцевих відливів, за допомогою якої імітували золоті та срібні вироби.

Монополією київських ливарників було виробництво перегородчатої емалі. Давньоруським майстрам були відомі інші види обробки благородних і кольорових металів: чеканка, тиснення, штампування, чернь, зернь, слань. Прикраси і вироби давніх українських майстрів прикрашають найвідоміші музейні колекції світу і засвідчують високий рівень ремісничої культури українського народу.