Народний прогностик

Серед народних знань, які несправедливо призабуті або просто не беруться до уваги, є вироблена віками система передбачення погоди, побудована на основі спостережень і закріплена у вигляді примовок і приказок, прикмет, а інколи й забобонів. Ця система широко використовується й нині. Хто з нас, глянувши на захід сонця, не робить прогнозу на завтра, хоча потреби в цьому, для міських жителів особливо, практично немає. Але кров предків-землеробів міцно прив'язала нас до необхідності визначати погоду, і виринають у пам'яті невідомо коли й від кого почуті прикмети, яким не одна сотня років.

Необхідність передбачення погоди тісно пов'язана із господарською діяльністю людини, отже, прогностик як система склався найперше у землеробських племен, оскільки від правильності вибору часу для сівби чи саджання залежало благополуччя людини. Асоціативно-наслідковий зв'язок явищ природи із поводженням птахів, тварин, рослин тощо і витворив прогностик, корисний для представників практично всіх видів людської діяльності. Український прогностик, певно, своєю побудовою не є чимось відмінним від систем прогнозувань у інших народів, хіба що особливості географічного розташування та пріоритетність деяких видів занять внесли свої корективи.

Складається він з прикмет-прогнозів, які тематично можна розподілити на такі частини: 1. Календарні довготривалі прогнози. 2. Довготривалі, пов'язані з порами року. 3. Короткотермінові прогнози, спільні для всіх пір року. 4. Короткотермінові прогнози для окремих пір року. Ці передбачення легко перевірити, знаючи хоча б невелику кількість тих прикмет, якими користувались наші предки. Подаючи стисло український прогностик, хочемо зауважити, що ми наводимо лише прикмети, не оформлені у вигляді приказок.