Гутництво

Скляні вироби на Україні поширювались в основному як вироби із заморських земель, хоча вже з часів Київської Русі було відоме гутництво як допоміжне ремесло. Найбільшого поширення воно здобуло на Чернігівщині, на Поліссі, де було достатньо потрібної сировини. Займались цим промислом, як правило, сімейні колективи, орендуючи після закінчення сільськогосподарських робіт частку землі з лісом, озером, млином.

Як сировину використовували пісок, крейду, вапно, тугоплавкі глини, з дерева добували вугілля, смолу і поташ. Виготовляли, крім віконного скла, посуд, який прикрашали невибагливим орнаментом, інколи емалевим розписом. Як високо розвинуте ремесло гутництво занепало у XVIII ст., залишившись у деяких місцевостях промислом місцевого значення.