Ільф Ілля (Файнзільберг Ілля Арнольдович) (1897—1937) Петров Євгеній (Катаєв Євген Петрович) (1903—1942)

Письменники-співавтори, автори знаменитих романів «Дванадцять стільців» і «Золоте теля»

Доля творчої спів дружності Ільфа Петрова вельми незви чайна. Вони пропра цювали разом всього десять років, але за цей короткий час встигли зробити значний вне сок до світової літера тури, а створені ними персонажі давно стали прозивними. Пригадаємо Остапа Бендера, Паніковського, Кісу Вороб’янінова, Еллочку-людоїдку… «Дванадцяти стільцям» вже більше 80 років, але сьогодні, як і в 20-ті роки минулого століття цей роман користується серед читачів широкою популярністю заслуженою любов’ю.

Ілля Ільф народився в 1897 році в Одесі, в родині банківсько го службовця. У 1913 році він закінчив технічну школу і з того часу послідовно працював у креслярському бюро, на телефонній станції, на авіаційному заводі і навіть на фабриці ручних гра нат. Після цього був статистиком, редактором гумористичного журналу «Синдетикон», в якому писав вірші під жіночим псев донімом, бухгалтером і членом президії Одеської спілки поетів У 1923 році Ілля переїхав до Москви, де став літератором і пра цював у різних газетах і гумористичних виданнях.

Євген Петров також народився в Одесі, але на шість років пізніше Ільфа. У 1920 році він закінчив класичну гімназію і став кореспондентом Українського телеграфного агентства. У 18 років він уже служив в кримінальному розшуку, у відділі боротьби з бандитизмом, що лютував на півдні. Пропрацювавши декілька років у карному розшуку, Петров за наполяганням брата, знаменитого письменника Валентина Катаєва, приїхав до Москви. Слід сказати, що Валентин Катаєв зіграв знаменну роль у долі не лише Євгена, але і майбутнього творчого дуету Ільф – Петров. Саме він підказав друзям сюжет «Дванадцяти стільців».

У Москві Петров не тільки продовжив освіту, але і зайнявся активною літературною діяльністю: працював у гумористичних газетах і журналах, випустив декілька книжок гумористичних оповідань. У 1925 році Євген перейшов у газету «Гудок», де нарешті познайомився з Ільфом. Молоді люди, що мали справді невичерпні запаси сміху, пожвавили своїм завзяттям найсерйозніші відділи газети. Особливо привертав друзів жанр фейлетону, що став популярним в 1920-ті роки.

Майже одночасно обидва відчули, що газета стає для них дуже тісною. Все частіше молоді літератори почали замислюватися про створення роману, в який можна було б вміщати всі свої напрацювання. Ідея Валентина Катаєва прийшлася дуже до речі, і вони зі всім запалом молодості взялися за роботу. Через деякий час на світ з’явилися «Дванадцять стільців» із головним героєм Остапом Бендером.

Автори, завершуючи роман, довго не могли прийти до єдиної думки, як вчинити з головним героєм – «убити» Остапа або залишити в живих. Суперечка була вирішена долею. З цукорниці вийняли папірець, на якому був зображений череп і дві курячі кісточки. Але незабаром Ільф і Петров зрозуміли, що зробили помилку – образ Бендера здався їм незавершеним і таким, що вимагає подальшого розкриття. Тому письменники знову повернулися до свого героя – в 1931 році вийшло в світ «Золоте теля», в якому і продовжилися пригоди Остапа Бендера. Обидва романи мали приголомшливий успіх і відразу прославили авторів, які, втім, не зупинилися на досягнутому.

У 1935 році Ільф і Петров здійснили подорож до Америки. Нариси про поїздку лягли в основу книги «Одноповерхова Америка», в якій автори розповіли про життя середнього американця, а також ближче познайомили радянського читача з побутом невеликих американських містечок і селищ.

Без сумніву, цей творчий дует міг би дати ще немало прекрасних творів, але доля розпорядилася інакше – 13 квітня 1937 року Ільф помер від туберкульозу.

Залишившись один, Петров продовжив писати і прагнув працювати за двох: створював кіносценарії, статті, нариси, вів значну редакторську і організаторську роботу в «Литературной газете» і в журналі «Огонек», збирав матеріали для книги «Мій друг Ільф». Проте багато планів письменника не здійснилися. Він пережив свого друга всього лише на п’ять років – в 1942 році літак, в якому Євген Петров повертався з обложеного Севастополя, був збитий.