Гамов Георгій (Джордж) Антонович (1904—1968)

Видатний фізик-теоретик, астрофізик, популяризатор науки, один із розробників теорії Великого вибуху

Георгій Гамов народився 20 лютого (4 березня) 1904 року в Одесі. Батько, вчитель російської мови і літератури, заохочував захоплення сина точними науками, і завдяки його підтримці в 1921 році після закінчення школи Георгій зміг вступити на математичне відділення Новоросійського (Одеського) університету, а рік потому – на фізико-математичний факультет університету Петрограда, який став центром радянської фізичної науки, що зароджувалася.

У 1926 році Георгій достроково, за три роки, закінчив університет. У тому самому році його рекомендували для поїздки на стажування за кордон, але всі необхідні документи були готові тільки через два роки. Для Гамова це був щасливий квиток – в університеті німецького міста Геттінген він потрапив у групу Макса Борна, який по праву вважається одним з основоположників квантової фізики. Георгій займався проблемою альфа-розпаду, одного з видів радіоактивності. Він сформулював квантово-механічну теорію альфа-розпаду, давши перше успішне пояснення поведінки радіоактивних елементів. Ця робота зробила Гамова знаменитим у науковому світі. Після Німеччини Георгій рік пропрацював у Копенгагені у Нільса Бора, побував у знаменитій Кавендишській лабораторії Кембриджського університету, де зустрічався з Ернстом Резерфордом.

Після повернення додому в 1931 році Георгій Гамов працював старшим науковим співробітником Фізико-техничного інституту АН СРСР і старшим радіологом Державного радієвого інституту в Ленінграді. У березні 1932 року учений, якому було всього 28 років, був вибраний членом-кореспондентом Академії наук – наймолодшим за всю її історію.

Здавалося, Гамов був приголублений радянською владою, про його успіхи писала «Правда», а «головний пролетарський поет» Дем’ян Бєдний складав вірші. Але з кожним днем Георгій Антонович бачив, що радянська наука все більше і більше ізолюється від західної, і це, на його думку, був шлях у нікуди. «Першою ластівкою» для Гамова став Міжнародний конгрес з ядерної фізики в Римі в 1931 році, на який ученому так і не вдалося поїхати – влада не дала дозвіл на виїзд. Відтоді Гамов почав шукати шлях, щоб залишитися за кордоном назавжди. Відповідна нагода трапилася в 1933 році. Георгій Антонович був запрошений на VII Сольвєївський конгрес у Брюсселі. Ученому вдалося пробитися на прийом до В. М. Молотова, тодішнього глави радянського уряду, і добитися візи для себе і дружини.

Пробувши якийсь час у Європі, в 1934 році Георгій (з того часу його ім’я зазвичай вимовлялося на англійський зразок – Джордж) Гамов емігрував у США. Він був запрошений на посаду професора в університет Вашингтона. Працюючи в США, Гамов зробив ряд найважливіших відкриттів: створив першу послідовну теорію еволюції зірок з термоядерним джерелом енергії, спільно зі своїм другом Едвардом Теллером запропонував теорію будови червоних гігантів, розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захоплення і модель «гарячого Всесвіту» (розвиток теорії Великого вибуху), в рамках якої передбачив існування так званого реліктового випромінювання і оцінив його температуру. З літа 1948 року Гамов також брав участь у створенні американської водневої бомби.

У середині 1950-х інтереси Джорджа Гамова досить несподівано перемістилися в область біології. Він запропонував концепцію генетичного коду, припустивши, що в його основі знаходяться триплети нуклеотидів. Подальший розвиток науки показав, що Гамов мав рацію в своїх припущеннях. У 1968 році американські учені Холлі, Коран і Ніренберг, що розшифрували «за підказкою» Гамова генетичний код, були удостоєні Нобелівської премії.

Крім чисто наукових досліджень, Дж. Гамов приділяв багато уваги популяризації науки. Він є автором десятка науково-популярних книг, які видавалися багатьма мовами. У 1956 році ЮНЕСКО нагородила ученого премією Калінга – найпрестижнішою нагородою, яка вручається за популяризацію науки. Помер Джордж Гамов 19 серпня 1968 року в місті Боулдер (штат Колорадо).