Терещенко Микола Артемійович (1819—1903)

Відомий промисловець і меценат, засновник «Товариства цукробурякових і рафінадних заводів братів Терещенків»

Відомі українські підприємці Терещенки увійшли до історії як великі цукрозаводчики і землевласники: перед революцією 1917 року їм належало 11 цукрових заводів, а також 150 тис. десятин землі. Деякі представники династії успішно займалися й іншими видами бізнесу. Особливий інтерес представляє особа Миколи Артемійовича, підприємницька діяльність якого принесла сімейству широку популярність і славу.

Микола народився 14 (26) жовтня 1819 року в Глухові Чернігівської губернії в родині дрібного крамаря Артемія Яковича Терещенка. Вже замолоду Микола почав займатися власною справою – торгівлею зерном. Оскільки місцевий глухівський ринок був обмежений і давно поділений, молодий Терещенко вирішив купити волів, навантажити на вози хліб і відправитися до Криму. Вигідно збувши товар і домовившись з місцевими купцями про наступні постачання, він повернувся в Глухів, але не з грошима, а з сіллю і рибою, які швидко продав на місцевому ринку.

До цієї справи приєдналися і молодші брати, Федір і Семен. Поступово їм вдалося накопичити чималий капітал, і на початку 1870-х років Терещенко придбав Тьоткінський цукровий завод у Курській губернії. За ним послідували інші заводи: Старо-Осетинський у Чернігівському повіті і Андрушівський у Житомирському. На початку 1880-х років у володінні «Товариства цукробурякових і рафінадних заводів братів Терещенків» були найбільші підприємства цукрової галузі Російської імперії.

Слід зазначити, що, прагнучи до скорочення витрат на переробку і виробництво цукру, модернізуючи заводи, брати Терещенки чималі засоби витрачали на забезпечення необхідних умов праці і побуту для заводських робітників. При кожному підприємстві були лікарні, аптеки, школи, житлові приміщення.

У 1900 році на цукробурякових заводах Терещенка вироблялося 28 тис. тонн цукрового піску, на винокурних заводах – близько 4 млн літрів спирту-ректифікату, а на млинах – 12 тис. тонн муки різних сортів. До кінця життя Микола Артемійович отримував чистий річний прибуток у розмірі 10 млн крб і вважався одним з найбагатших людей у Російській імперії.

Завдяки старанням цукрозаводчика в країні фактично була заснована «друга Третьяковка» – 30 грудня 1904 року відбулося освячення Київського музею зарубіжного мистецтва, основу зібрань якого склали твори з сімейної колекції Терещенка. Крім участі в створенні першого публічного музею, він передав частину своєї колекції Музею російського мистецтва. Але особливо багато зробив Микола Артемійович для підтримки освітніх установ. У Києві важко було знайти навчальний заклад, який був би заснований або розвивався без його матеріального сприяння. На спорудження Політехнічного інституту він пожертвував 150 тис. крб, фінансував будівництво Комерційного училища, чоловічої торгової школи, створення Народної аудиторії, Народного будинку товариства письменності, Мар’їнського дитячого будинку, Рубежівської виправної колонії для малолітніх злочинців, чоловічої і жіночої гімназій на Подолі, Першої київської гімназії.

Знаменитий цукрозаводчик і меценат помер у Києві 19 січня 1903 року і був похований поряд з батьками, братом Федором і дружиною Пелагеєю Георгіївною в Глухові, в побудованій ним Трьох-Анастасіївській церкві. У 1909 році на міській площі Глухова жителі міста встановили чудовому земляку бронзовий пам’ятник: Терещенко сидить у кріслі з високою спинкою в спокійній позі людини, що задумалася. Під час революції пам’ятник був знятий з п’єдесталу, розбитий і до нашого часу, на жаль, не зберігся, та зате досі димлять по Україні труби цукрових заводів дореволюційної споруди. Хіба це не гідний пам’ятник їх засновникові – видатному промисловцеві Миколі Артемійовичу Терещенку?