Буяльський Ілля Васильович (1789—1866)

Анатом і хірург, академік Імператорської академії мистецтв

Старанність, працьовитість, бажання добитися поставленої мети – цього, напевно, достатньо, щоб стати хорошим лікарем. А ось щоб стати лікарем геніальним, лікарем-новатором, внести такий вклад до науки і практики, про який завжди пам’ятатимуть нащадки, потрібне щось більше – талант, дар від Бога. Таким даром, без сумніву, володів Ілля Васильович Буяльський – один із найвидатніших хірургів і анатомів XIX століття.

Цікаво, що Ілля, який народився 26 червня 1789 року в селі Воробйовка Чернігівської губернії, в дитинстві мріяв займатися кресленням і малюванням. Але батько, парафіяльний священик, що походив із запорозьких козаків, наполіг на тому, щоб син присвятив своє життя медицині.

Здобувши середню освіту в чернігівській семінарії, в 1809 році Ілля вступив на Московське відділення Медико-хірургічної академії, а через рік перевівся в Санкт-Петербурзьке відділення цього навчального закладу. Після закінчення академії молодий лікар був залишений при ній на посаді прозектора анатомії. Одночасно з цим він отримав хірургічну практику в клініці І. Ф. Буша, куди був запрошений у 1815 році на посаду ординатора. У березні 1823 року Ілля Васильович захистив дисертацію «Про патологію і терапію аневризм» і отримав учений ступінь доктора.

У 1831 році І. В. Буяльський був обраний ординарним професором академії, потім став консультантом Маріїнської лікарні, оператором Царськосельського ліцею (1833), лікарем кадетського корпусу (1835), академіком (1842) і членом численних науково-медичних товариств. З 1829 року він займав посаду керівника хірургічним інструментальним заводом. Тут він провів величезну роботу по удосконаленню хірургічного інструментарію, зокрема, запропонував використовувати інструмент для розсовування тканин без їх пошкодження. Ця зігнута неширока лопатка овальної форми отримала назву лопатки Буяльського.

Новим розділом не тільки у вітчизняній, але і в світовій хірургії стали видані І. В. Буяльським в кінці 1820-х років «Анатомо-хірургічні таблиці» – перший в Російській імперії атлас з практичної хірургії. До появи класичного твору М. І. Пирогова «Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій» робота Буяльського вважалася кращою роботою з оперативної хірургії і топографічної анатомії судин. Ілля Васильович був основоположником вітчизняної урології, він особисто провів більше 200 операцій по видаленню каменів з сечового міхура, а в 1852 році видав ще один атлас – «Анатомо-хирургічні таблиці, що пояснюють проведення операцій видалення і подрібнення сечових каменів».

Буяльський став одним з перших хірургів у країні, що застосовував загальне знеболювання, задовго до відкриття патогенних мікробів він передбачав можливість передачі інфекції повітряно-краплинним шляхом і для запобігання цьому використовував для дезинфекції розчин хлорного вапна. Ще в 1831 році Ілля Васильович був запрошений в Академію мистецтв, де протягом 35 років читав лекції. Будучи хорошим художником (все-таки юнацьке захоплення не пропало марно), він чудово знав і розумів пластичну анатомію, зроблені ним препарати вважалися класичними і з них робили свої зарисовки багато великих художників і скульпторів.

Говорити про досягнення Іллі Васильовича Буяльського можна дуже багато. Але один факт стоїть осібно. У січні 1837 року друзі Пушкіна привели саме Буяльського до поета, що вмирав, розраховуючи на лікаря, як на останню надію. На жаль, було вже пізно, і навіть Ілля Васильович вже не зміг нічим допомогти. Але, незважаючи на невдачу, це є яскравим свідченням того, який авторитет мав великий хірург у своїх сучасників. Помер І. В. Буяльський 8 грудня 1866 року і похований в Санкт-Петербурзі на Великому Охтинському кладовищі.