Гоголь Микола Васильович (1809—1852)

Видатний український і російський письменник

Микола Васильович Гоголь народився 20 березня 1809 року в селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Його батько, Василь Опанасович Гоголь-Яновський, володів тисячею десятин землі і двома сотнями кріпосних. Мати письменника, Марія Іванівна, що походила з небагатого роду Косоровських, була жінкою екзальтованою і побожною. Здобувши удома початкову освіту, Микола два роки провів у Полтавському повітовому училищі, а в 1821 році поступив в Ніжинську гімназію вищих наук. У 1829 році, вже будучи в Петербурзі, Гоголь (під псевдонімом В. Алов) надрукував на свої кошти написану в гімназійні роки повість «Ганс Кюхельгартен». Але прочитавши розгромні рецензії у «Северной пчеле» і «Московском телеграфе», молодий письменник зібрав нерозпродані екземпляри і спалив їх.

Після невдачі «Ганса Кюхельгартена» Гоголь приходить до думки про необхідність пошуків іншого літературного шляху. У 1830—1831 роках в «Отечественных записках» і «Литературной газете» з’являються «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинський ярмарок» і «Травнева ніч, або Утоплениця», а в альманаху «Северные цветы» за 1831 рік – розділ з історичного роману «Гетьман». Талант Гоголя високо оцінили В. Жуковський, А. Дельвіг і так любимий ним О. Пушкін, з яким Микола Васильович познайомився в травні 1831 року на вечорі у поета і видавця П. Плетньова.

У молодого письменника визрівало безліч грандіозних задумів. Восени 1833 року він виношував ідею створення «Історії України». На жаль, цей гоголівський задум, як і почата за порадою О. Пушкіна «Історія російської критики», залишився нездійсненим. Зате інші теми, що також підказані Гоголю великим поетом, отримали блискуче втілення. Прохаючи Пушкіна дати йому «який-небудь сюжет, але російський чисто анекдот», письменник дійсно отримав історію анекдотичну і перетворив її на твір смішний і дотепний, якого ще не було в Росії, – комедію «Ревізор». Вона була написана в 1835 році всього за декілька місяців.

Наступного року письменник, стомлений напруженою роботою останніх років і моральними тривогами, які приніс йому «Ревізор», вирішив відпочити від усіх проблем далеко від батьківщини. Перед від’їздом за кордон Гоголь востаннє зу стрічався з О. Пушкіним, з подачі якого почав роботу над «Мертвими душами», що стала відтепер головною в його творчій долі. Чим далі вона просувалася, тим більш грандіозними уявлялися Гоголеві її масштаби і більш спірними – завдання. До літа 1841 року перший том «Мертвих душ» був готовий, а наступного року він вийшов у світ у Москві з деякими купюрами, після чого письменник знову виїхав за кордон.

Це останнє перебування в Європі ознаменувалося остаточним зламом у душевному стані Гоголя. Проявом обтяжливої зміни в світогляді письменника стало спалювання ним у середині 1845 року, в хвилину тяжких роздумві, початкової редакції другого тому «Мертвих душ».

У 1848 році Гоголь остаточно повернувся до Росії. Останні роки життя він довго жив у домах друзів – О. О. Смирнової, С. Т. Аксакова, О. П. Толстого, родини Вієльгорських.

Тим часом у Гоголя продовжувалася болісна боротьба «між художником і пієтистом». Він багато разів переробляв написані розділи другого тому, піддававшись то одному, то іншому настрою. На початку 1852 року ним оволодів страх смерті, він проводив ночі в молитві, постив. Одного разу лютневої ночі серед релігійних роздумів ним оволодів жах і сумнів, що він не так виконав обов’язок, покладений на нього Богом. Тоді він звелів відкрити трубу каміна і спалив рукопис готового другого тому «Мертвих душ». Відтоді Гоголь поринув у похмурий смуток, не приймав їжі, відмовлявся від лікування. 21 лютого 1852 року він помер.