Крушельницька Соломія Амвросіївна (1872—1952)

Українська оперна співачка, що посіла одне з провідних місць у сузір’ї знаменитих світових виконавців кінця XIX – початку XX століття

Уславлені діячі літератури та мистецтва – Пуччіні, Леонкавалло, Штраус, Карузо, Шаляпін, Кардуччі, Дузе і багато інших були не тільки гарячими прихильниками величезного таланту Соломії Крушельницької, але й її добрими друзями. А диригенти Тосканіні і Муньоне навіть змагалися між собою за честь диригувати спектаклем за участю цієї примадонни. Народилася «чародійка сцени» 23 вересня 1872 року в селі Білявинці на Тернопільщині в родині греко-католицького священика. Музика увійшла до життя Соломії з раннього дитинства, з колискових пісень матері, Теодори Григорівни, яка дуже любила співати.

Будучи ще зовсім маленькою, дівчинка вчилася грати на фортепіано, а з 10 років виступала в хорі, організованому її батьком, і навіть якийсь час була його художнім керівником. Подмітивши великий потяг дочки до музики, батьки зайняли грошей і відправили її вчитися у Львівську консерваторію. У 1893 році Соломія закінчила консерваторію з відзнакою і відразу ж із великим успіхом дебютувала на сцені Львівської опери. Ставши солісткою оперного театру, вона вирішила не зупинятися на досягнутому і восени того самого року відправилася до Мілана, де збиралася продовжити музичну освіту. Своїм голосом і артистизмом Соломія відразу ж привернула до себе увагу педагогів і заслужила «звання» «найталановитішої і вихованої» серед всіх учениць міланської школи бельканто. Через рік молода вокалістка вже співала провідні партії в оперних театрах Італії.

Слава Крушельницької швидко покотилася по всіх країнах Європи і досягла Росії. Один із кращих у той час оперних театрів – Одеський – поспішив запросити примадонну на гастролі у складі італійської трупи. Після успішного виступу в чорноморському місті Соломія весною 1897 року рушила до Латинської Америки, а в сезони 1898—1902 років працювала у Великому театрі Варшави.

Виступаючи з тріумфом у Варшаві, Соломія також щорічно виїжджала на гастрольні виступи до Петербурга, де співала у складі італійської трупи в Маріїнському театрі разом з Карузо, Баттістіні, Арімонді, Пуччіні і Сильвестрі. Російська критика також високо оцінювала майстерність молодої співачки, називаючи її «жінкою-Шаляпіним», що було ледь не найбільшою похвалою на батьківщині знаменитого співака.

У середині літа 1910 року Соломія вийшла заміж за італійського адвоката Чезаре Річчоні, колишнього мера приморського міста Віареджо, де у Крушельницької був власний будинок. Весілля відбулося в Буенос-Айресі під час чергових гастролей.

Знаходячись у зеніті слави, Соломія Амвросіївна вирішила піти з оперної сцени і присвятити себе концертній діяльності. Встаннє вона виступила в «Ла Скала» в лютому 1915 року на прем’єі опери Піццетті «Федра», але свої концертні турне по Європі і Америці почала тільки в 1923 році, витративши роки на підготовку нового репертуару.

Гастрольні маршрути Соломії проходили по багатьох містах світу, завжди завершуючись на рідній землі Галичини. У 1939 році після смерті чоловіка Крушельницька вирішила назавжди повернутися на батьківщину і приїхала до Львова, якраз у той час, коли територія Західної України стала радянською. У 1944 році всесвітньовідома співачка стала педагогом Львівської державної консерваторії імені Лисенка, а через 8 років – професором.

Останніми роками Соломія жила і працювала на рідній землі, передаючи свій багатий досвід і величезні знання молоді. Незважаючи на похилий вік, співачка виступала і з сольними концертами, останній з яких відбувся, коли їй було 77 років. Вона померла від раку горла 16 листопада 1952 року і була похована на Личаківському кладовищі недалеко від могили свого друга Івана Франка.