Ротару Софія Михайлівна (народилася 1947 р.)

Відома співачка, виконавиця більше 400 пісень, багато з яких стали класикою української естради

7 серпня 1947 року в молдавському селі Маршанці Чернівецької області в родині Михайла Федоровича і Олександри Іванівни Ротару народилася друга дочка. Чим дорослішою дівчинка ставала, тим більше її тягло до музики. Незабаром вона почала співати в художній самодіяльності і пішла в музичну школу. І тому після закінчення десяти класів вибір Софія вже зробила свідомо: вирішила поступати в Чернівецьке музичне училище. Закінчила вона його в 1968 році і відразу ж подала документи на заочний факультет Кишинівського інституту мистецтв ім. Музическу. А поки що працювала тут же, в училищі, викладачем сольфеджіо і теорії музики, виступала на конкурсах і оглядах.

У 1968 році свій день народження Софія зустрічала на IX Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Софії як учасниця фольклорного конкурсу. Софійка співала українську народну пісню «На камені стою» і молдавську «Люблю весну», а також «Степом» Пашкевича і «Валентини» Георгіце.

Але сама Ротару веде відлік своєї музичної кар’єри з 1971 року. Саме тоді Анатолій Євдокименко, заміж за якого Софія вийшла в 1968 році, відомий тоді як учений і автор багатьох статей, полишив науку, щоб цілком присвятити себе улюбленій дружині. І щоб Софія ні від кого не залежала в репертуарному питанні, незабаром після її зйомок у музичному фільмі про любов дівчини з гір і донецького хлопця «Червона рута» він створив при Чернівецькій філармонії (куди співачку запросили працювати) колектив з такою ж назвою.

За декілька років із маловідомої провінційної виконувачки Софія Ротару перетворилася на обожнюваного мільйонами слухачів кумира. Її ім’я швидко стало синонімом всенародно улюблених пісень: «Балада про матір» і «Лебедина вірність» Є. Мартинова, «Поверни мені музику» А. Бабаджаняна, «Лелека на даху» Д. Тухманова, «Очікування» Ю. Саульського, «Моє біле місто» Ю. Силантьєва і багатьох інших. У 1976 році співачка стала народною артисткою УРСР, в 1983-му – народною артисткою Молдавії, в 1988-му – народною артисткою СРСР.

Треба сказати, що репертуар Ротару весь час ріс як на дріжджах. Це пояснювалося і любов’ю композиторів та поетів-пісенників, які навперебій пропонували їй свої твори, і її легким характером, і її власною плідною діяльністю. На шість років (1978—1984 рр.) вона забула, що таке відпустка: постійне відшліфовування нових пісень, зйомки в кіно («Пісня буде серед нас», «Де ти, любов», «Душа», «Золоте серце») і безперервні гастролі.

Перебудова і незалежність країни, що наближалась, внесли до життя Софії Михайлівни чергові гіркі миті. Під час концерту у Львові в 1989 році її репертуар вперше потрапив під «обстріл» націоналістів. Цькування співачки в її рідній країні набуло таких масштабів, що через них виникли чвари в «Червоній руті», і Ротару була вимушена розлучитися зі своїм ансамблем. Вона пообіцяла ніколи більше не виступати на українських сценах…

Софія Михайлівна дотримала свого слова. Вона повернулася до своїх українських шанувальників лише в 1996 році, коли сам Президент України Леонід Кучма попросив її про це. Газети писали: «Президент країни зустрівся з президентом естради». Багаторічне протистояння закінчилося повною перемогою співачки: слухачі хотіли бачити і чути свою улюбленицю. У тому самому році перед концертним залом «Ювілейний» була закладена Зірка Софії Ротару.

У 2000 році Софія Ротару була визнана «Людиною XX сторіччя», «Кращою українською естрадною співачкою XX сторіччя», «Золотим голосом України», вона стала лауреатом премії «Прометей-Престиж», була удостоєна звання «Жінка року». У цьому ж таки році співачка стала лауреатом премії «Овація» «За особливий внесок у розвиток російської естради».

23 жовтня 2002 року, після чергового інсульту, в київській клініці помер Анатолій Євдокименко. Софія Ротару важко переживала втрату чоловіка і на якийсь час припинила активну концертну діяльність. Але час спливав, Софія Михайлівна повернулася на сцену, випустила нові альбоми: «Лаванда, Хуторянка, далі скрізь…» (2004), «Я ж його любила» (2005). Сьогодні вона як і раніше багато виступає, бере участь у збірних концертах і телепрограмах. Співачка перебуває у чудовій фізичній і вокальній формі, володіє величезним авторитетом у музичних колах. І, найголовніше, вона не просто зірка – вона легенда естради. Софія Михайлівна, Софа, Сонечка, як ласкаво називають її шанувальники, і досі продовжує радувати слухачів своїми піснями.