Котляревський ІВан Петрович (1769—1838)

Письменник, драматург, театральний і громадський діяч, перший класик нової української літератури

Наприкінці літа 1769 року, 29 серпня, в Полтаві в родині чиновника міського магістрату народився син Іван. Вчився він у місцевого дячка, а потім вступив до Полтавської семінарії. Учнем син полтавського чиновника виявився вдатним, і йому, з-поміж чотирьох кращих вихованців, запро понували продовжити навчання в Петербурзькій Олександро-Невській семінарії. Але церковного владики з Івана не вийшло, доля розпорядилася інакше. Коли Котляревському не було і двадцяти, помер його батько, й Івану довелося перервати навчання. Він повернувся до Полтави і почав служити в полтавських канцеляріях.

Не досягнувши високого соціального становище на цивільній службі, Котляревський вирішив випробувати себе на військовій. У 1796 році він вступив в Сіверський карабінерний полк, сформований на основі українських козачих сотень, і в його складі брав участь в російсько-турецькій війні 1806—1807 років. За відвагу Котляревського відзначили декількома нагородами. Вважаючи, що це достатньо для отримання прибуткової посади, письменник у 1808 році вийшов у відставку в чині капітана і відправився до Петербурга. Але через відсутність знайомств і зв’язків спроба влаштуватися на хорошу службу виявилася марною.

Над своєю знаменитою «Енеїдою» Іван Котляревський почав працювати в 1794 році. Узявши за основу сюжет великої поеми Вергілія, імена головних героїв і їх «звання» в пантеоні римських богів, він помістив їх у сучасну йому українську дійсність, перемішав реалії античного і сучасного йому світів. Через два роки були завершені перші три частини поеми.

Перше видання «Енеїди» було підготовлене в 1798 році якимсь Максимом Осиповичем Парпурою – завідувачем друкарнею Медичної колегії в Санкт-Петербурзі. Треба сказати, що видання «Енеїди» було зроблене без відома і згоди Котляревського. Іван Петрович навіть намагався переслідувати видавця в судовому порядку, консультувався з юристами із цього приводу, але далі розмов справа не пішла.

Друге видання «Енеїди» було здійснене в 1808 році книговидавцем І. Глазуновим. І знов автор популярного твору опинився ніби ні при чому. Врешті-решт Івану Петровичу набридло, що на ньому безсовісно наживаються всі кому не ліньки, і він вирішив узяти справу в свої руки. У 1809 році Іван Петрович підготував третє видання свого творіння.

Загалом Іван Котляревський працював над «Енеїдою» близько 30 років. На додаток до третього видання була надрукована четверта частина з додаванням «Словника малоросійських слів, виправленого, примноженого і доповненого словами для четвертої частини». П’яту і шосту частини Іван Петрович писав більше десяти років. «Енеїда» принесла йому популярність всеросійського масштабу, і він був прийнятий у кращих поетичних колах.

На жаль, за життя Котляревський так і не побачив повного видання своєї «Енеїди». Незадовго до своєї смерті (Іван Петрович помер у жовтні 1838 року) він передав права на «Енеїду» харківському видавцеві Волохінову. Повна версія поеми вийшла в світ у 1842 році під назвою «Віргілієва Енеїда, на малоруську мову перекладена І. Котляревським».

Звичайно, не тільки «Енеїдою» жив Іван Котляревський.

Завдяки йому провінційний Полтавський театр став одним із кращих в Україні. Будучи в 1818—1821 роках одним із директорів театру, Іван Петрович спеціально для його репертуару написав дві п’єси – «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», що стали класикою українського драматичного мистецтва.

Цікаво, що Іван Котляревський – один з небагатьох авторів в історії російської і української літератури, чиї твори, скажімо так, «благополучно» відчували себе при будь-якій владі. За часів правління Романових «Енеїда» і п’єси Котляревського видавалися десятки разів. Відомо, що в бібліотеці Олександра I була «Енеїда» з дарчим написом автора. За радянських часів Котляревський був шанований як «зачинатель і класик української літератури» (що, без сумніву, абсолютно вірно). У 1952 році в Полтаві був відкритий літературно-меморіальний музей поета, а в 1969-му, в роковини 200-ліття автора безсмертної «Енеїди», в його садибі був заснований меморіальний комплекс.