Могила Петро Симеонович (1596/1597—1647)

Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, засновник Києво-Могилянської академії, церковний і освітній діяч

Аристократичний рід Могил був одним з найвідоміших і наймогутніших у Молдавії і Валахії (на той час володіння імперії Османа), і деякі історики припускають навіть, що своїм корінням він сягав часів Римської імперії. Історикам вдалося більш-менш точно встановити день народження Петра Могили. В одному з присвячених йому панегіриків сказано, що він «народився незадовго до свята Різдва Христового, а саме 21 грудня [за ст. стилем], в день пам’яті київського митрополита св. Петра, на честь якого йому і дано ім’я Петро». А ось рік, в якому він народився на світ, учені трактують по-різному. Більшість дійшли висновку, що це 1596-й, але існують версії, в яких називаються і 1597-й, і 1590-й, і навіть 1574 рік, що додає митрополитові двадцять років життя.

Про дитинство Могили відомо тільки те, що ріс він у Молдавії з п’ятьма братами і рано залишився сиротою – у жовтні 1607 року його батько був отруєний політичними суперниками. Через декілька місяців через негативне ставлення до їх родини нового молдавського воєводи мати з дітьми переїхала до Польщі, де у роду були зв’язки. Опікуном юного Могили став коронний канцлер і гетьман С. Жолкевський. Під заступництвом цієї патріотичної і релігійної людини Петро перебував аж до битви під Цецорою (1620). Жолкевський загинув у програному туркам бою, а його протеже, який тоді вже був старшиною польської армії, дивом залишився живий. Тепер протектором Могили став гетьман Хоткевич, з яким він брав участь у 1621 році в битві під Хотином.

Наприкінці літа 1627 року Петро відійшов від мирських справ і надів чернечу рясу. Ця дата стала межею між двома періодами його життя – світським і релігійним, молдавсько-польським і українським. Простим ченцем Могила пробув недовго. Вже 16 вересня 1627 року на провінційному сеймі Печерського капітула в Житомирі він був обраний архімандритом Києво-Печерського монастиря. У листопаді того самого року прийшов високий дозвіл від короля Польщі Сигізмунда III, і на день народження (за іншими даними – на Різдво) відбулося посвячення його в сан архімандрита.

Особливу увагу Петро Могила приділяв розвитку культури і науки. Під його опікою була заснована орієнтована на Європу школа латино-польського напрямку при Лаврі (1631), яка пізніше, об’єднавшись з братською школою на Подолі, отримала назву «Могилянської колегії» і стала найзнаменитішим освітньо-науковим центром у Східній Європі. Пізніше цей навчальний заклад був перейменований в Києво-Могилянську академію і став одним з найбільших у світі.

Після кончини Сигізмунда III в 1632 році польський трон зайняв його син Владислав. У прийнятих на сеймі «Пунктах заспокоєння народу руського» серед іншого промовлялось і про призначення нової церковної ієрархії. 3 листопада 1632 року Петро Могила був обраний митрополитом Київським.

Петро Могила пробув у сані митрополита 14 років, і ці роки по праву вважаються українським Ренесансом. Він активно займався реформацією церкви: ввів дисципліну і строгу мораль у монастирях, заборонив двошлюбність серед священиків, заснував церковний суд і повністю підпорядкував метрополії розрізнені християнські братства. При Могилі Київ, який недаремно називали другим Єрусалимом, досяг рівня відомих центрів християнського світу.

Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Петро Могила почив вічним сном 1 січня 1647 року. Сучасник митрополита, письменник Лазар Баранович, писав: «Могила приховала від нас Могилу. При цьому пастирі піднялася у нас добра нива…»