Кобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942)

Письменниця й громадський діяч, одна з ініціаторів створення Товариства російських жінок на Буковині

Буковинською орлицею назива ли Ольгу Кобилянську. Карпати, Буковина – дивовижний край, чарівливий, таємничий, той, що будить фантазію. «Чуєш, модрини говорять!» – ча сто повторювала Кобилянська. І сама справді чула цей дивовижний світ природи, з його сили народжувалися її твори, що повертають читача до землі, як до джерела життя.

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Ґумора в Австро-Угорській імперії (нині – Румунія). Її батько, Юліан Якович, був родом із Тернопільщини, але ще підлітком у пошуках роботи з’явився на Буковині. По материнській лінії в ній змішалися німецька й польська кров, а виховувалася Ольга в родині українського поета Устияновича.

На Буковині жили німці, румуни, українці, поляки. У родині Кобилянських розмовляли німецькою, польською, українською. Світова культура приходила до письменниці через книги німецькою мовою (і оригінальні, і перекладні). Література, яка формувала погляди Ольги, – це практично вся європейська класика (Гейне, Шіллер, Гете, Шекспір, Ібсен), а також прогресивна філософія, включаючи популярного вже тоді Ніцше. І звичайно, російські романи.

У 14—15 років Ольга почала записувати «новели», йдучи до цього «інстинктивно, на дотик, як сліпий до світла». Перші твори написані німецькою мовою: «Гортенза», «Доля чи воля», «Вона вийшла заміж» (у останній редакції – «Людина»). Тут Кобилянська почала розробляти одну з основних проблем своєї творчості, яку в «Царівні» сформулювала так: «Вільна людина і розумна – ось мій ідеал».

Перший твір українською мовою – «Людина» (1894), потім з’явилася «Царівна» (1896), в якому молода письменниця намагається вирішити проблему становища жінки в суспільстві. В українській літературі про це писали Панас Мирний, І. Франко. Але світу інтелігентної жінки ніхто ще не розумів так глибоко, як Кобилянська. Героїня повісті «Людина» Олена Ляуфлер самостверджується в особистому житті, відстоюючи свої права і людську гідність. Наталя з «Царівни», вольова, цілеспрямована, реалізує свій ідеал, вступаючи в єдиноборство з відсталим навколишнім середовищем: «…Неможливо, щоб я не перемогла або щоб мною управляло щось інше, окрім самої краси життя… Я ж – царівна».

Після цього роману Кобилянську не просто визнають, її називають «царівною української літератури». «Ненавиджу відчуття покірності», – писала Кобилянська. Ця ж думка пронизує і подальші новели письменниці («Покірність», «Жебрачка»).

Ольга Кобилянська зверталася і до теми життя буковинського села («Банк рустикальний», «У св. Івана», «На полях»). Особливо виділяється в творчості письменниці повість «Земля». Вона дуже тонко відчувала красу в будь-якому прояві: музика, велич людських вчинків або природа. Проблема гармонії людини і природи розроблена в новелах «Природа», «Битва», «Під блакитним небом».

Перша світова війна знайшла відбраження в оповіданнях «Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Зійшов з розуму». «Апостола черні» Кобилянська писала, грунтуючись на історії декількох поколінь свого роду, аж до Першої світової війни.

Період 1920—1930-х років для Кобилянської був особливо складним. Опинившись після Першої світової війни у складі Румунії, Північна Буковина фактично була ізольована від Радянської України, зв’язки з якою категорично заборонялися. Але Кобилянська підтримувала відносини з українською інтелігенцією, друкувалася в українських виданнях. У харківському видавництві «Рух» у 1927—1929 роках вийшли дев’ять томів її творів.

У 1940 році, коли до Чернівців увійшли радянські війська, Кобилянську відвідали українські письменники Ю. Яновський, А. Малишко, М. Бажан та інші. 27 листопада 1940 року було організоване святкування 55-ліття творчої діяльності Ольги Кобилянської. Прикована до інвалідної коляски, письменниця не могла бути присутньою на урочистому засіданні в театрі, і їй створили можливість слухати пряму трансляцію з театру і звернутися до присутніх по радіо. Померла Ольга Юліанівна Кобилянська 21 березня 1942 року.