Струве Отто Людвігович (1897—1963)

Один із найвидатніших астрономів і астрофізиків ХХ століття

Династія Струве – явище унікальне не тільки в астрономії, але і в науці взагалі. За 120 років її представники збагатили світову науку блискучими ідеями і відкриттями. Родоначальником династії є академік Вільгельм Якоб (Василь Якович) Струве (1793—1864) – засновник і перший директор знаменитої Пулковської обсерваторії під Санкт-Петербургом. Продовжив справу батька Отто Васильович Струве (1819—1905), очоливши Пулковську обсерваторію в 1862—1889 роках. Деякі з його синів (у нього було 18 (!) дітей) за сімейною традицією також стали астрономами. Один із них – Людвіг Оттович Струве (1858—1920) в 1894 році переїхав до Харкова. Тут 30 липня (12 серпня) 1897 року і народився останній представник «зоряної» династії – Отто Людвігович Струве.

У дитинстві й юності Отто проявляв блискучі математичні здібності, і тому після закінчення гімназії в 1915 році поступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. У роки Першої світової війни в суспільстві були сильні анти-німецькі настрої, говорити німецькою мовою було заборонено навіть у лютеранській церкві. Проте все це не вплинуло на патріотичні почуття представників родини Струве. У червні 1916 року за порадою батька Отто перервав навчання в університеті і поступив у Михайлівське артилерійське училище в Петрограді. У лютому 1917 року прапорщик легкої артилерії Струве відправився на Турецький (Кавказький) фронт. Після підписання в березні 1918 року Брест-Литовського мирного договору вже поручиком Отто Струве демобілізувався і повернувся до Харкова.

Склавши іспити за повний курс навчання, в 1919 році Отто отримав пропозицію залишитися в університеті для підготовки до професорського звання. Проте навчання знову довелося перервати. Коли в червні 1919 року до Харкова увійшла Добровольча армія генерала Денікіна, поручик Струве визнав своїм обов’язком записатися в її ряди. У боях з більшовиками він був поранений, разом з білою армією відступив до Криму. У листопаді 1920 року Отто Струве емігрував до Туреччини.

Восени 1921 року Струве перебрався до Нью-Йорка. Працюючи асистентом Йоркської обсерваторії, він одночасно вчився і в 1923 році отримав ступінь доктора університету Чикаго. У 1932 році Отто Людвігович стає директором Йоркської обсерваторії і одночасно очолює «Астрофізичний журнал», який він незабаром перетворив з другорядного спеціалізованого в загальнонаціональне видання.

В середині 1930-х років Отто Струве очолив роботи із створення обсерваторії Макдональд (за іменем банкіра, що заповів Техаському університету величезну на ті часи суму – 800 тисяч доларів). Обсерваторія, розташована в горах Техасу на висоті 2000 метрів, була обладнана телескопом діаметром 2,1 метра – на той час другим за величиною у світі. Обсерваторія Макдональд стала національним астрономічним центром США, який очолив Отто Струве.

Крім організаторської, Отто Людвігович займався, звичайно, і науковою діяльністю. Його праці в основному стосуються зоряної спектроскопії і фізики зоряних атмосфер. Спільно з колегами він розробив метод визначення швидкості осьового обертання зірок, знайшов швидкості обертання великої кількості зірок, підготував чотиритомну серію збірників «Зоряна спектроскопія».

У 1947 році Отто Струве перебрався до Каліфорнії, де керував астрономічним відділенням університету в Берклі. На цей час почала розвиватися нова галузь астрономії – радіоастрономія. У 1959 році Отто Людвігович очолив Національну радіоастрономічну обсерваторію, що стало ще одним підтвердженням його видатних заслуг. Помер О. Л. Струве в Берклі 6 квітня 1963 року.