Курбас Лесь (Олександр Зенон Степанович) (1887—1937)

Видатний режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Реформатор радянського українського театру

Олександр Курбас народився 25 лю то го 1887 року в місті Самборі в акторській родині Ванди і Степана Яновичів (родинний сценічний псевдонім Курбасів). Ховаючись за кулісами, спо стерігаючи за грою акторів, Лесь (так його звали в родині) абсолютно забував про тяготи життя – постійні переїзди з місця на місце, дешеві готельні номери і невлаштованість акторського побуту. У 1907 році Лесь вступив на філологічний факультет Віденського університету, але провчившись рік, повернувся додому. У 1908—1910 роках Курбас продовжив освіту на філософському факультеті Львівського університету. До навчання він ставився дуже серйозно, відвідував всі лекції, крім того, вступив в один із кращих любительських театрів Львова, де брав участь у постановках «Арсена Яворенка» Б. Грінченка, «Ночі під Івана Купала» М. Старицького.

За те, що разом з іншими студентами Курбас боровся за викладання українською мовою, його виключили з університету. Усунення від навчання зіграло вирішальну роль в його долі. У 1911 році він отримав запрошення стати одним із режисерів «Гуцульського театру» – унікального у своєму роді колективу з самобутньою естетикою і власним репертуаром.

Весною 1916 року Лесь отримав запрошення від М. Садовського, який очолював Київський український театр. У Києві він відразу ж привернув до себе увагу театралів: стрункий, з красивим натхненним обличчям, він створював на сцені яскраві образи, неповторні індивідуальності.

Після Лютневої революції 1917 року у Леся з’явилося нове захоплення – створення молодіжної студії, яка незабаром перетворилася на «Молодий театр». Після встановлення в Києві Радянської влади молодотеатрівці вели культурно-просвітницьку роботу серед червоноармійських частин. Курбас із захопленням сприйняв новий лад, вбачаючи в ньому перспективу і щиро вірячи, що з партією йому і його театру по дорозі.

У березні 1922 року режисер організував студію «Березіль», якій призначено було стати одним із найулюбленіших його дітищ. До роботи в ній він привернув молодотеатрівців. Через короткий період художнє об’єднання «Березіль» вже налічувало 250 чоловік. Згодом «Березіль» як центральний український драматичний театр був переведений до Харкова (у той час столиці України). Більш ніж за 10 років «Березіль» під керівництвом Курбаса поставив 45 спектаклів, половину з яких склали його власні композиції й інсценування.

З часом курбасівська концепція світу і театру все більше вступала в суперечність з авторитарною владою. У 1930-ті роки режисер почав зазнавати репресій. Його постановки знімали з репертуару, від нього вимагали перегляду його позицій, визнання помилок.

Незабаром після прем’єри п’єси М. Куліша «Маклена Граса», 5 жовтня 1933 року Лесь Курбас був знятий з керівництва «Березолем», а 26 грудня – арештований за звинуваченням в участі в міфічній УВО (Українській військовій організації). Судова Трійка при Колегії ДПУ УРСР засудила Курбаса до п’яти років ув’язнення. Його заслали в Медвеж’єгорськ, де талановитий режисер почав працювати в табірному театрі над постановкою «Інтервенції» Л. Славіна. Проте прем’єра спектаклю не відбулася – в тому ж році Курбас був відправлений на Соловки.

Пройшли роки. Вже був березень 1953-го і похорон Сталіна, вже Микита Хрущов прочитав з трибуни ХХ з’їзду КПРС свою знамениту доповідь, поступово поверталися з табірного небуття люди, що провели за колючим дротом не один десяток років. А про Леся Курбаса не було ніяких звісток. І лише зимою 1957 року його дружина Валентина Чистякова, прийшовши додому після чергового спектаклю (а вона продовжувала працювати в «Березолі», який, правда, давно вже називався театром імені Шевченка), виявила в поштовій скриньці лист, де повідомлялося: «Визначенням Військового трибуналу Північного військового округу від 31 січня 1957 року справа відносно вашого чоловіка Курбаса Олександра Степановича подальшим судочинством у кримінальному порядку припинена через відсутність складу злочину». Лесь Курбас був офіційно реабілітований. Але де він і що з ним сталося? На жаль, влада хоч і виправдала Курбаса, але продовжувала брехати рідним про його долю. У 1961 році Валентина Чистякова отримала довідку про те, що її чоловік помер 15 листопада 1942 року від крововиливу в мозок. І лише через десятиліття з’ясувалося, що насправді Лесь Курбас був розстріляний 3 листопада 1937 року. Де він похований – досі невідомо…