Холодна Віра Василівна (1893—1919)

Знаменита актриса німого кіно

Віра Левченко народилася 5 (за іншими версіями – 9-го) серпня 1893 року в Полтаві, в родині вчителя словесності місцевої гімназії. У 1895 році, після смерті дідуся Віри, родина перебралася до Москви. Тут, у Москві, з’явилося перше справжнє захоплення дівчинки – в десять років Віра вперше побувала у Большому театрі і відтоді буквально захворіла балетом і прохала батьків віддати її в балетне училище цього театру. Але актриси в ті роки вважалися людьми мало не аморальними, і через рік бабуся, жінка вельми строгих правил, наполягла на тому, щоб забрати Віру з училища. Але мрія виступати на сцені, дарувати свій талант людям все одно залишилася…

У вересні 1908 року Віра побувала на прем’єрі трагедії італійського драматурга Габріеле д’Аннунціо «Франческа да Ріміні». Головну роль грала Віра Коміссаржевська – відома театральна актриса тих років. І знову захоплення мало не стало хворобою – Вірочка Левченко була настільки захоплена грою Коміссаржевської, що декілька днів ходила сама не своя, немов уві сні. Відтоді вона почала грати всі головні ролі в гімназичних виставах.

У 1910 році, на випускному балу в гімназії, Віра познайомилася із студентом-юристом Володимиром Холодним. Незважаючи на опір родичів, причому з обох боків, молоді люди одружилися. У Володимира було своє захоплення, досить рідкісне і дивовижне в ті часи, – автомобілі і гонки на них. Ця пристрасть передалася і Вірі, але незабаром, після появи дочок, про неї довелося забути. Віра вдалася до нових захоплень, і серед іншого ще однією новинкою – кінематографом.

У ті часи «правилами хорошого тону» для кіноактрис були заламування рук, гримасування, закочування очей. Проте потім з’явилася Аста Нільсен – актриса, яка нічого цього не робила і залишалася природною на екрані. Віра Холодна обожнювала Асту, ходила на всі її фільми по кілька разів. Можливо, бажання бути схожою на Нільсен і привело Віру влітку 1914 року на Одеську кіностудію. Втім, були і прозаїчніші причини – чоловік пішов на війну, і родина, що залишилася вдома, зазнавала серйозних матеріальних труднощів.

Тоді, в 1914 році, режисер Володимир Бардін знімав в Одесі екранізацію «Анни Кареніної» Толстого. Віру запросили на зйомки, але Холодній Бардін дав тільки епізодичну роль. Проте на юну красуню звернув увагу співвласник майстерні Тіман, який дав їй рекомендаційний лист до Євгенія Францевича Бауера (Анчарова), режисера-художника конкуруючої фірми «Ханжонков і К°».

Бауер, на відміну від Бардіна, зумів розгледіти справжній талант Холодної. Він запросив її на одну з головних ролей у фільмі «Пісня торжествуючої любові» і був так захоплений грою Віри, що, не чекаючи виходу на екрани першого фільму з її участю, почав зйомки другого. Віра Холодна швидко стає знаменитою, вона не тільки «Королева екрана», але і законодавиця мод: її фото в розкішних нарядах друкують всі провідні журнали.

Зйомки йшли без перерви, Віра знімалася у фільмах Бауера, Гардіна, Петра Чардиніна, Чеслава Сабінського, В’ячеслава Вісковського («Міражі», «Життя за життя», «Тернистий шлях слави», «Забудь про камін, в нім згасли вогні», «Мовчи, смуток, мовчи», «Останнє танго» та ін.). Вона створювала образ жінки трагічної долі, яку не зрозуміли, обдурили. І це потрібно було глядачам, на прем’єри її фільмів вишикувалися величезні натовпи, а будь-яка її поява на публіці супроводжувалася бурхливими оваціями. Відомий випадок, коли в 1918 році в Єкатеринославі захоплені студенти підняли автомобіль, в який сіла Віра після прибуття поїзда, і пронесли на руках від вокзалу до готелю.

Смерть Віри Холодної була раптовою – вона померла 17 лютого 1919 року в Одесі. Офіційна причина смерті – грип-іспанка. Але цьому багато хто не вірив і не вірить дотепер. Віра ніколи не приховувала своїх симпатій до більшовиків і при цьому мала величезний вплив на начальника штабу союзних військ на Півдні Росії француза Анрі Фрейденберга, фактичного командувача силами, що протистоять червоним. Це нібито не сподобалося денікінцям, що також знаходилися в Одесі, і співробітники контррозвідки отруїли «Королеву екрана». Хоч би як там було, залишилися в пам’яті коротке, як спалах, життя і неймовірна кар’єра в кіно – чотири роки зйомок і п’ятдесят (а за деякими даними – вісімдесят) ролей. Спливли роки, а Віру Холодну – першу зірку кіно, пам’ятають і як і раніше люблять…