Нат. Романович-Ткаченко. Життя людське{69}

Збірка оповідань. Видавництво «Сіяч», № 32. Черкаси, 1918. Стор. 255. Ц. 4 карб. 45 коп.

Товариство «Сіяч» зібрало докупи і видало великим томом 28 оповідань п. Нат. Романович, що на протязі останніх десяти років містилися на сторінках «Літ. вісника» та інших українських часописів.

Перші з тих оповідань помічено ще 1904—1909 роками і належать, власне, до типу т. зв. «поезій в прозі». Слабенькі і невиразні, вони явно писані рукою дебютанта. Такі: «Богиня революції», «Похорон» і зроблене в дусі мініатюр Стефаника «В безмежну далечінь».

В речах пізніших рука автора помітно міцніє. Вона бере тепер ширші рамки, складніші (часами — дуже складні) теми. Тут ми маємо цілий ряд нарисів з доби російської реакції після 1905 року — образи революціонерів і революціонерок, начерки родинного життя переможених, під тягарем арешту і трусу, в умовах трудної боротьби за існування; зустрічаємо прегарні, непретензійні жанрові картинки і поруч з ними — кілька essais — так мовити б — з психології кохання.

Образи революціонера і революціонерки (Василько в «Різдвяних мріях», Петро в «Будиночку над кручею», Ольга в «Фантах») вийшли дуже блідими, ненатуральними і, як усі герої та героїні п. Романович, дуже подібними одно до одного. Надзвичайний героїзм, мужність, величезна здатність до саможертви, шляхетність, уміння зрікатись особистого щастя робить їх справжніми лицарями — «без страху і найменшої догани». Авторка тратить на них силу сентиментального захоплення, — і так багато говорить красивих слів про те, «чого ніколи не буває в дійсності». Так само сентиментальним являється у п. Романович і трактування любові. Досить переглянути «Лілію», «Будиночок над кручею», «Фанти», «Казки життя», «А дух переможе колись» з величезною порцією Сем. Надсона в цитаті — і ви одразу відчуєте себе десь не дуже далеко од блаженної пам’яті Квітки-Основ’яненка.

Найкраще авторові вдалися зарисовані просто з натури сценки та картини родинного життя. Тут у неї більше артизму, більше руху і більше правди. До найкращих речей в збірнику, на нашу думку, належать: «Сашко», «З літопису мебльованих покоїв п. Білецької», «На етюди» та «Марко і його мама» із серії «Дні волі». Автор має безперечний дар спостереження і свіжі фарби.

Миле враження справляє «Мій осінній спочинок», але йому бракує викінченості, і конструкція надто близько нагадує «Intermezzo» Коцюбинського. Дати під оповіданням немає, але залежність од Коцюбинського ясна і без неї.

1918