Г. Гайчук. Над Чорним морем{6}

Оповідання. Популярна бібліотека «Лан». Серія для дітей. № 7. Київ, 1911 р. Ц. 25 к.

Автор цієї книжечки мав, очевидно, на меті подати своїм читачам-дітям кілька елементарних відомостей з природознавства — зоології, ботаніки і навіть геології. Бажаючи зробити свою книжку приступнішою, цікавішою, він надав їй форму оповідання. Невеличка сім’я — мати і двоє дітей їдуть на літо з Києва в Крим над Чорне море. В Криму інша природа, інші й чудні звичаї вражають дітей; їх увага спиняється на незнайомих їм явищах природи, на деталях південної фауни і флори, яких вони ще не бачили, а автор устами матері дає їм широкі докладні пояснення. Задивляться діти на Чатирдаг — і мати читає їм лекцію про вулканічні й складчасті гори, про суходіл, і море, і ті процеси, що їх утворили. Назбирають діти на березі камінців та мушель (черепашок) — і мати говорить їм про величезний чарівний світ морських звірів і ростин. Ці розмови і становлять зміст книжки.

Літературна сторона оповідання трохи слабенька. Фабула здається нам бідною, розмови дітей — якимись штучними і казенними, але там, де автор в своїй сфері, де популяризація перемагає белетристику, там оповідання ллється жваво і читається з цікавістю. Взагалі, автор має дар легкого і приступного викладу.

Мова — гарна. Трапляються подекуди москалізми (в термінології) або слова й звороти, не звичні по цей бік кордону («трісло» зам. «тріснуло», «зошити» зам. «зшитки», «горячо» і «загорячо» зам. «гаряче»), але все це — дрібниці, і число їх дуже незначне. Трохи неприємне враження лишає велика сила зменшуючих імен («мамусю», «Юрасику», «лопаточки», «сестричка» і т. п.).

В книжці уміщено десятків півтора гарно дібраних ілюстрацій.

1912