Андрій Головко. Самоцвіти{84}

Поезії. Видавництво «Молодик». Креміньчук (Кременчук),1919 р. Стор. 32. Ц. 65 коп.

Невеличка, всього на один аркуш шістнадцятки, книжка д. Анд. Головка — типова вправа початкуючого поета з провінції на затягані і набридлі теми. Муза «гарна як ніч, як весна» і разом з цим «смутна», «немовби цепом повитая», що «слізьми поливає» поетову душу; мати, що вкупі з дітьми оплакує померлого батька; тисячу раз повторювані пейзажі («Осінь плаксива, — так сіро навколо») і ліричні признання («Я самотній в тузі, у одчаї») — все те старе, як світ, і по-старому — без жодного свіжого слова — написано. Дещо видається наслідуванням Олеся, особливо ранніх його речей (порівн. вірш «Моїй матері» з олесівською поезією тієї ж назви або «Годі спати: ніч минула»), але наслідування те бліде і безбарвне. Форма нижче критики. Автор ніякісінького поняття не має про риму: на його надто ласкаве, поблажливе ухо видаються римами навіть такі сумнівні созвучності, як долами і немає, бур’яном і зів’ялі; бракує йому і знання мови. В поезіях багато невірних наголосів («чар?ми»), неправильних форм (всеє — «проміння бризнуло і всеє потопило», шумлят і т. п.). Загальне враження: авторові друкуватись ще рано, — треба учитися.

1919