П. А. Ковальчук. Моя муза{66}

Збірник 2-й, видання 2. Київ, 1918. Стор. 32. Ц. 65 коп.

Невеличка збірка д. П. А. Ковальчука містить в собі коло півтора десятка поезій, здебільшого це — повторення давно відомих і набридлих усім мотивів, старі й позбивані кліше: «обездолений край», «глум, сором та кайдани», «серце розбитеє, серце отрутеє», «журба безкрая» і т. п. Ідейні обрії автора вузькі. Форма слаба, невиразна, подекуди трапляються наслідування Олесеві (вірш «Моїй матері»), подекуди Чупринці («Вальс»). Поза цими двома поетами автор, здається, не бачить ні інтересних тем, ні нових поетичних прийомів. Наївність фрази у нього вражаюча; описові речі скидаються на ті сугубо-елементарні поезійки, що містять по школярських журналах гімназистики II—III класу —

а в синім небі,

синім, як море,

блимають, сяють,

яснії зорі, —

а од любовної його лірики одгонить незвичайною вульґарністю:

… і мрії ті дівочі,

що рано так… ох, рано одцвіли!

кляла твої веселі, ясні очі,

що, бач, мене до чого довели.

Взагалі, не вважаючи на претензійну назву, вірші д. Ковальчука ніякого відношення до муз не мають.

1918