Осип Маковей{141}

21 серпня 1925 р. недалеко від Коломиї, в Заліщиках, на 58-му році життя помер один з найзаслуженіших діячів галицько-українського письменства Осип Маковей, повістяр, поет, журналіст і літературний критик.

Народився Маковей р. 1867 в Яворові (межи Львовом та Перемишлем), у міщанській родині. Гімназію й університет скінчив у Львові/ Працював як журналіст у «Ділі», «Народній часописі», в «Зорі». В 1895—1897 рр. був головним редактором «Буковини», потім якийсь час входив до редакційної колеґії «Літ.-наук. вісника».

Пізніше він зміняв роботу журналіста на педагогічну. Р. 1899 його призначено було до учительської семінарії в Чернівцях; р. 1910 він перейшов у Львів, а р. 1919 був призначений директором семінарії в Заліщиках, — на цій посаді він і вмер.

Літературні твори Маковея виходили з початку 90-х рр.: «Поезії» (1894), повість «Залісся» (1896), «Ярошенко». Нещодавно, р. 1923, з’явилася книжка його оповідань «Примруженим оком». Як прозаїк, Маковей визначався жвавим і приємним стилем, м’яким гумором, хоч артистична його сила невелика. З його повістей найбільша річ «Залісся», де автор виводить уніатського священика нового покрою, не «твердого русина», а народовця-демократа, що стає центром культурної роботи на селі. Цікаве зіставлення цієї повісті з «Забобоном» Л. Мартовича зробив акад. М. Грушевський в статті «Світлотіні галицького життя». Поезії Маковея, гармонічні, легкі, з нальотом задуми, ввійшли до всіх численних антологій та декламаторів; найвідоміші з них «Сон» («Тихий сон по горах ходить»), «Смерть», «Елегія» («Коли помрем і заростем квітками»).

Як критик та історик письменства, Маковей зарекомендував себе двома фундаментальними працями: біографією Куліша («Панько Олелькович Куліш, огляд його діяльності», ЛНВ, 1900, і окремо) і великим «Життєписом Осипа-Юрія Гординського-Федьковича», Львів, 1911, «Українсько-руська бібліотека», т. VIII, стор. 591. Повинно ще зазначити і ту ролю, яку відіграв Маковей-критик в літературній долі Ольги Кобилянської, один із перших звернувши увагу на її писання. В «Буковині» р. 1896, під час Маковеєвого редаґування, видрукувано першу велику повість Кобилянської «Царівна».

1925