Катюль Мандес. Поезії в прозі{54}

Переклад і передмова Миколи Вороного. Видавництво «Шлях». Київ, 1917 р. Стор. 24. Ц. 40 к.

«В інтересах поширення рамців нашого літературного обсягу, розвитку і удосконалення художньої форми, в зв’язку з виробленням самої української мови, що ховає в собі великі можливості для малювання в тонких нюансах переживань і вражень творців вищої чужоземної культури», випускає Вороний цю невелику збірку своїх перекладів з витонченого і культурного Мандеса, одного із основоположників французького «парнасизму».

До збірника увійшло дев’ять прозаїчних уривків, вишуканих, гармонійних, як віршовані ронделі, котрі вони нагадують своєю схемою. Переклад зроблено вдатно; читається він легко і з приємністю.

Людей, що знаються на поетичній формі, шанують її, — серед українських поетів небагацько. Культури слова у нас ще нема, і книжка перекладів Вороного — один із перших кроків на цьому шляху, що веде до удосконалення нашої літературної мови.

Д. Вороний добре зробив би, коли б переглянув всіх парнасців: Ередіа, Леконта де Ліля, улюбленого свого Сюллі-Прюдома — і склав би з них невелику перекладну антологію. Завдання це — для Вороного не важке, а між тим зразки французької поезії, може, виховали хоча б трохи смак і вухо наших самосійних поетів.

1918