До Олексія Коваленка{219}

Київ, вул. Леніна (Фундукліївська) 82, 7

10 травня 1927 р.

Вельмишановний товаришу!

Ваш план видрукувати і окремою брошурою видати свій переклад «Слова» належить — даруйте мені моє щире слово — до чистої фантастики. Яке видавництво пристане на Вашу пропозицію? Загул — от уже років п’ять, як закінчив свій переклад і навіть учений до нього написав коментар, а видати не може ще й досі.

Щоб новому перекладу можна було з’явитись друком, треба 1) або стояти в курсі всіх новіших робіт над «Словом» — щоби дати щось з наукового боку цінне; 2) або побачити в ньому якусь цікаву мистецьку задачу — вразити ориґінальністю мистецького відчуття та інтерпретації… Дати просто новий переклад типу Руданського, Максимовича («стихи, которыми Максимович передразнил великого певца «Слова о полку Игореве» — писав Куліш) або навіть такий, як переклад Щурата, — це значить: доступитися до друку не скоро (бо можливості нинішні обмежені) або прийняти видання на власні кошти.

Тепер про Ваш переклад. Не можна заперечувати легкості та елементарної гладкості Вашого вірша. Не дивуюсь, що він сподобався Вашим слухачам, і сам не заперечуватиму, що дар вірша Ви маєте. Але це ще тільки початок справи. Тільки вказівка, що шляхом науки, самоконтролю і вправи, постійної, Ви матимете до чогось дійти. А от — чи знаєте Ви, що повинен перш за все віддавати перекладач??? Беру Ваші рядки.

Тоді глянув Ігор вгору

На сонечко ясне,

А воно вже у темряві

Потухає-гасне.

Й баче: тьма вже усе військо…

1) Чи до речі зменшена форма «сонечко»? В ориґіналі її немає.

2) Чи можна сказати, що сонце «потухає-гасне»? В ориґіналі просто: «Тогда Ігорь возрі на світлоє солнце і виді от него тьмою вся своя воя покрити». Літопис Київський під р. 1185 розказує, як у «год вечерній» (годину вечірню) «Ігорь воззрів на небо і виді солнце стояще яко місяць». Що се значить, чи сонце було червоно-димчате (заволоклося тінню все), чи побачив Ігор серп, подібний до місячного?

Чи не краще було б передати коротше, не ампліфікуючи, не повторюючись («у темряві», «тьма»)? В картині два моменти: Ігор підносить голову, Ігор бачить: якась темрява долі вповила військо.

3) Чи варт передавати цей епізод і все «Слово» розміром (8 + 6), та ще таким хореїзованим, як у Вас?

От такі питання мусять весь час перед Вами вставати. Ви мусите відповіді на них раз у раз дошукуватись, перевіряти себе на чужій роботі і тільки тим способом дійдете до чогось стилістично цікавого.

Порівняйте тепер Ваш переклад з Максимовичевим:

От поглянув Ігор на яснеє сонце,

    А сонце мінилось;

І тьмою одразу усе його військо,

    Як ніччю, покрилось.

Панас Мирний:

    Ой і гляне Ігор, гляне,

    На яснеє сонце спогляне.

    Ясне сонце гасне-потухає,

Його хоробреє військо нічка обгортає.

Щурат:

То було на світле сонце

Подивився Ігор власне,

Подивився і побачив,

Що воно над військом гасне.

Як бачите, перевершити ці переклади неважко, але треба для того поставити перед собою певні вимоги, вивчити попередні переклади (Руданський, Федькович), приглянутись методам перекладу «Слова» у Шевченка etc. Без того Ваш переклад лишається тільки студійною, ученицькою роботою.

А втім, не сердьтеся на мене. Те, що у Вас деякі місця в п’яти варіантах — це дуже добра ознака. Особливо в нашу пору, коли техніка слова (гадаю, на короткий час) сильно підупала.

                                                            Ваш Микола Зеров