Леся Українка. В катакомбах і інши (sic!) п’єси Леся Українка. Поеми{112}

Леся Українка. В катакомбах і інши (sic!) п’єси. Всеукраїнське державне видавництво, київська філія. Універсальна бібліотека, № 2. Рік видання — 1920. Стор. 71. Ціна 25 карб.

Леся Українка. Поеми. З передмовою П. Филиповича. Всеукраїнське державне видавництво, Київ. Універсальна бібліотека, № 10. Рік видання не позначений. Стор. X + 76. Ціна 40 карб.

Ні одна прогалина в українській літературі не почувається в такій мірі, як відсутність повного збірника творів Лесі Українки. Стефаника, помимо кількох галицьких збірочок, не тяжко дістати в недавньому — однотомовому — виданні «Книгоспілки»; Коцюбинського маємо в п’ятитомовому виданні «Криниці», тоді як Леся Українка — письменник не меншого значення і не меншого хисту — ще й досі зостається під спудом, незнана і малоприступна для середнього читача. Її рання лірика (львівські «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки») недоступна зовсім, та й ніколи в великій кількості примірників по цей бік кордону і не з’являлась; київське видання «На крилах пісень» — цензуроване, друковане ярижкою — розійшлося ще перед 1917 роком; ліричні поезії останніх літ, так само як і драматичні поеми, розкидані по старих журналах, поволі забуваються — хто пам’ятає тепер «Пісні давнього Єгипту» або друковану в старому збірнику «За красою» «Дочку Ієфая», без порівняння сильнішу від однойменної поезії Старицького?.. — а обидві спроби повного зібрання творів (давнє «Дзвону» і нове «Друкаря») через різні причини урвалися на першому томі.

А тим часом українська школа росте і міцніє; читач іде по книжку все ширшими і ширшими лавами; молоде письменство змагається до нових стежок і нових напрямів. На чому ж має виховуватись школяр, де знаходитиме естетичне вдоволення читач, від чого рушатиме в путь по нові ідеї і форми початкуючий письменник? Хіба ж це не сором, не ганьба, що український читач і досі ще не знає своїх класиків? Немає їх в приступному, широко розповсюдженому виданні?

Обов’язок дати таке видання падає на Державне видавництво. Правда, видати повний збірник творів тепер, при нинішніх «друкарських можливостях» — річ трудна, але хіба не можна було б готуватися до нього загодя, помалу, перевіряти текст, переглядати варіанти, збирати неопублікований матеріал, — а тим часом видавати хоча би в серії «Універсальної бібліотеки» речі, найбільш цінні і необхідні — «Вибір лірики», «Лісову пісню», «Руфіна та Прісціллу», «Адвоката Мартіана», «Оргію»? Хіба не можна до двох прегарних книжечок, уже виданих київською філією, додати ще третю, четверту, п’яту?

Прометеїзм «Катакомб» і антихристиянські настрої раба-неофіта були б прегарно доповнені «Руфіном і Прісціллою», а образи перших приклонників Христа, що «борються в терпінні і покорі», замкнулися портретом мученика обов’язку — «Адвокатом Мартіаном».

Обидві книжечки Л. Українки, що ввійшли до «Універсальної бібліотеки», дають прегарний і добре обміркований вибір. Перша містить драматичні поеми — «В катакомбах», «В дому роботи, в країні неволі» та «На полі крові»; друга — «Давню казку», «Одно слово», «Вілу-посестру» і один з найкращих взагалі творів Лесі Українки — «Ізольду Білоруку». До другої книжечки додано портрет авторки і вступне слово Филиповича, трохи побіжне, бідне на біографічний та історико-літературний матеріал, але поважне і слушне в оцінках; до першої — тільки портрет.

Коректа місцями — (не скрізь) — слабенька. Прикро вражає друкарська помилка на обкладинці — «В катакомбах і інши п’єси».

1921